Медіадискурс як різнопланове явище сучасних медіадосліджень

Abstract

У статті проаналізований медіадискурс як різнопланове явище сучасних медіадосліджень. Визначається його сутність та мовні особливості, описуються функції, розглядається питання, пов’язане з типологізацією медіадискурсу як похідного поняття від дискурсу. У XXI столітті засоби масової інформації продовжують виступати дієвим елементом ідейно-політичної, соціальної та економічної системи. Вони глибоко проникають у суспільство, маючи на меті інформування населення. Мова ЗМІ прогресує та розвивається з кожним днем та займає знакове місце в дослідженнях сучасної лінгвістики. Медіадослідження свідчать про те, що інформація виконує функції повідомлення та впливу на соціальну думку, а завдяки стрімкому інтересу соціуму до інформації існує медіадискурс. Актуальність вивчення питань, пов’язаних із ним, зумовлена тим, що медіадискурс досліджується в певний період свого існування, а зважаючи, що ЗМІ не стоять на місці та швидко розвиваються, дослідження того чи іншого періоду нестимуть в собі різні висновки та твердження. Як результат, дослідження медіадискурсу постає перед нами як питання проблематичне та широке. Вивчення медіадискурсу неможливе без аналізу супутніх факторів: сфери вживання, особливостей, функцій, даних паралельних наук, інформації як головної структурної одиниці медіадискурсу, основи його існування. Його зміст віддзеркалює події політичного, економічного, культурного життя суспільства. Головними цілями медіадискурсу є не тільки передача інформації, а й опис ситуації, регулювання дійсності адресата, вплив на його свідомість, отримання очікуваного від нього результату та прогнозування стану речей. Досліджуваний дискурс може виконувати інформативну, регулюючу, соціалізуючу, політичну, впливову, розважальну, маніпулятивну, фатичну та рекламну функції. Критеріями до класифікацій медіадискурсу виступають зміст, сфера реалізації, реалізація функції комунікації та тип передачі інформації. Дослідження даного дискурсу в медійному просторі спирається на дані різних галузей лінгвістичної науки: теорії тексту психолінгвістики, соціолінгвістики, лінгвістичної прагматики.

The article analyzes the media discourse as a diverse phenomenon of modern media researches. Its essence and linguistic peculiarities are determined. The functions are described. The issue is raised that deals with the media discourse's classifications as the notion derived from the discourse. In the XXI century, mass communications continue to be an active element of the ideological, political, and socio-economic system. The media penetrate deeply into society to inform the population. The media's language is advancing day by day and occupies an essential place in modern linguistic researches. The media researches testify that information performs the functions of making messages and influencing social opinion. The genuine interest of the population in information helps the media discourse to exist. The topicality of issues connected with it is caused by the investigation of the discourse at a certain period. But given that the media do not stand still and develop rapidly, researches of a particular period will breed various conclusions and statements. As a result, the study of media discourse appears a problematic and broad issue. The study of media discourse is not possible without an analysis of related factors, namely, the sphere of use, features, functions, data of parallel sciences, information as the main structural unit of the media discourse, the basis of its existence. Its content reflects the events of the political, economic, and cultural life of society. The media discourse is aimed at transferring the information and describing the situation, regulating the addressee's reality influencing his/her consciousness, getting the expected result from him/her, and predicting the state of things. The discourse under investigation can perform an informative, regulating, socializing, political, influencing, entertaining, manipulative, phatic, and advertising function. The criteria for classifying the media discourse are content, the sphere of use, use of the communicative function, and the type of communicating the information. The researches of such a discourse in the media space rely on different branches of linguistic science: text theory, psycholinguistics, sociolinguistics, and linguistic pragmatics.