"Культурний переворот" як актуальний напрямок розвитку художнього перекладу

Abstract

У статті розглянуто культурологічний підхід до перекладу в контексті теорії «культурного перевороту» як актуального напрямку розвитку художнього перекладу. Визначено історію виникнення та сутність «культурного перевороту», який прогнозовано набуває визначального значення для перекладознавства у новому столітті. З’ясовано, що на сьогодні переклад все частіше розглядається як явище не стільки лінгвістичне, як культурне. Багатогранний культурологічний підхід до художнього перекладу викликаний зміщенням акценту у розумінні тексту, який почали розглядати не тільки як джерело лінгвістичних даних, але і як базову одиницю комунікації, індивідуальну лінгвістичну реалізацію мовної системи, нерозривно пов’язану з розумовою діяльністю. У статті також з’ясовані практичні аспекти застосування культурологічного підходу до перекладу таких складнощів перекладу художнього тексту, як безеквівалентна лексика, культурно-специфічні реалії та лакуни, власні назви, оказіоналізми та еративи. Зокрема, у статті розглядаються перекладацькі стратегії «форенізації» та «доместикації» як провідні підходи до відтворення культурно-обумовлених елементів англомовного художнього тексту українською мовою. З’ясовано, що на доцільність використання однієї з цих перекладацьких стратегій впливають особливості самого тексту художнього твору, а також рівень національно-специфічного забарвлення твору. Стратегія доместикації використовується порівняно рідше за стратегію форенізації та вимагає від перекладача вищого рівня фонових знань, майстерності та творчого підходу. Визначено, що питання культурної адаптації текстів до реалій культури мови перекладу, яка передбачається у контексті стратегії доместикації, залишається на сьогодні неоднозначним питанням та викликає безліч дискусій у перекладознавчих колах. У статті піднімається питання необхідності узагальнення сучасних підходів до використання доместикації як стратегії перекладу безеквівалентних одиниць англомовного художнього дискурсу.

The article considers the culturological approach to translation in the context of the theory of “cultural turn” as an actual direction of development of literary translation. The history of the origin and essence of the “cultural revolution” is determined, which is predicted to become decisive for translation studies in the new century. It is found out that today translation is increasingly seen not only as a linguistic phenomenon, but also as a cultural one. The multifaceted culturological approach to literary translation is caused by a shift in emphasis in the understanding of the text, which began to be considered not only as a source of linguistic data, but also as a basic unit of communication, individual linguistic realization of the language system. The article also clarifies the practical aspects of applying a culturological approach to the translation of such complexities of literary text translation as non-equivalent vocabulary, culturally specific realities and lacunas, proper names, occasionalisms and eratives. In particular, the article considers the translation strategies of forenization and domestication as the leading approaches to the reproduction of culturally conditioned elements of the English literary text in the Ukrainian language. It is found out that the expediency of using one of these translation strategies is influenced by the peculiarities of the text of the literary work, as well as the level of national-specific colouring of the work. The domestication strategy is used relatively less frequently than the forenization strategy and requires a higher level of background knowledge, skill and creativity from the translator. It is determined that the issue of cultural adaptation of texts to the realities of the culture of the target language, which is envisaged in the context of the strategy of domestication, remains ambiguous today and causes a lot of discussion in translation circles. The article raises the question of the need to generalize modern approaches to the use of domestication as a strategy for translating non-equivalent units of English-language literary discourse.