Relationship Between the Competitiveness of the Labor Potential of the Territory and its Brand

Abstract

Забезпечення сталого розвитку регіонів напряму залежить від здатності органів місцевого самоврядування приймати ефективні управлінські рішення за для вирішення соціальноекономічних проблем населення. Така відповідальність ще більше посилилась з початком перерозподілу владних повноважень між органами центральної та місцевої влади у 2015 р., що було обумовлено початком процесу децентралізації. Дана реформа передбачає зміну адміністративно-територіального устрою, перерозподіл фінансових потоків та податкових надходжень, зменшення впливу органів центральної влади на прийняття рішень на місцях. Хоча вона і вносить суттєві зміни в роботу державного та місцевого апарату, проте вона не впливає на вирішення найбільшої проблеми в Україні – демографічної кризи, що спричинена скороченням чисельності населення, як природнім шляхом, так і через зростаючою міграцію до більш розвинутих країн світу. І хоча зростання місцевих бюджетів дозволяє органам місцевого самоврядування збільшити кількість соціальних проєктів направлених на задоволення потреб громади, проте без ефективної моделі переконання що зазначені заходи реалізуються першочергово за для задоволення потреб власного населення є безрезультатними. В цьому контексті ефективним є відхід від стандартного принципу отримання вигоди "тут, і зараз" та побудови довгострокової стратегії розвитку регіону на основі його географічних, соціальних, культурних, історичних та бізнесових можливостей. Саме з цією метою більшість країн та міст починає формувати власні бренди, одним із ключових завдань якого є приваблення потенційного людського капіталу з інших територій чи країн, як у короткій, так і довготерміновій перспективі, а також збереження власного трудового потенціалу. Та зростаюча кількість брендів територій приводить до необхідності оцінки ефективності такого підходу до забезпечення конкурентоспроможності трудового потенціалу регіону. Тож, виходячи з вище наведеного метою статті є дослідження проблеми забезпечення людськими ресурсами території та рівня їх трудової конкурентоспроможності через призму локальних брендів. В основу методики оцінки частково покладено методи, що використовуються при формуванні індексів національних та локальних брендів Анхольта-Іпсоса та Індексу конкурентоспроможності міст.

Ensuring sustainable development of regions directly depends on the ability of local governments to make effective management decisions to address socio-economic problems of the population. This responsibility was further strengthened with the beginning of the redistribution of power between central and local authorities in 2015 due to the beginning of the decentralization process. This reform involves changing the administrative-territorial structure, redistribution of financial flows and tax revenues, and reducing the central government's influence on local decision-making. Although it makes significant changes in the work of the state and local apparatus, it does not affect the solution of the biggest problem in Ukraine – the demographic crisis caused by population decline, both naturally and through increasing migration to more developed countries. Furthermore, although the growth of local budgets allows local governments to increase the number of social projects aimed at meeting the community's needs, without an effective model of the belief that these measures are implemented primarily to meet the needs of their population, they are ineffective. In this context, it is practical to move away from the standard principle of here and now and build a long-term development strategy for the region based on its geographical, social, cultural, historical, and business opportunities. To this end, most countries and cities are beginning to form their brands, one of the key tasks of which is to attract potential human capital from other territories or countries, both in the short and long term, and maintain their labour potential. However, the growing number of brands in the territories leads to the need to assess the effectiveness of such an approach to ensure the competitiveness of the labour potential of the region. Therefore, based on the above, the purpose of the article is to study the problem of providing human resources to the territory and their competitiveness through the prism of local brands. The evaluation methodology is partly based on the methods used to form the indices of national and local brands of Anholt-Ipsos and the Municipal Competitiveness Index.