Право на правду як юридична концепція

Abstract

Право на правду з'явилося як ідея і юридична конструкція в різних юрисдикціях і формувалося як таке в багатьох історико-політичних контекстах. У національних правових системах воно може інтерпретуватися як "право на істину", "право знати", "право бути поінформованим" тощо. Витоки цього права випливають із необхідності надати жертвам та родичам зниклих безвісти права знати, що сталося. Його походження можна простежити в нормах міжнародного гуманітарного права. У першу чергу, мова йде про ст. 32 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів. Ця стаття встановлює загальний принцип, згідно з яким держави, які перебувають у збройному конфлікті та міжнародні гуманітарні організації у своїй діяльності мають насамперед виходити з права членів сімей знати про долю своїх родичів. Ст. 33 Протоколу покладає на сторін конфлікту обов’язки щодо розшуку осіб, які пропали безвісти; обміну інформацією про них та будь-які обставини, що сприятимуть розшуку; реєстрації осіб, які були затримані, позбавлені волі на термін понад два тижні внаслідок воєнних дій чи окупації, або які померли під час такого затримання; створенню розшукових команд тощо.