Особливості перебігу і терміну діагностики плевро-легеневих ускладнень коронавірусної інфекції

Abstract

Коронавірусна інфекція у більшості випадків перебігає за типом інтерстиціальної пневмонії. Найбільш частими її ускладненнями, за даними літератури, бувають тромботичні з боку легень, міокарда, центральної нервової системи, печінки, ни- рок. Щодо виникнення плевральних ускладнень наявні лише поодинокі повідомлен- ня. Мета. Вивчити особливості перебігу і терміну діагностики плевро-легеневих ускладнень, уточнивши можливості їх запобігання та виключення помилок. Ма- теріали і методи. Під нашим спостереженням перебувало 23 хворих з різними ускладненнями плевро-легеневого характеру. Серед цих хворих було 15 осіб чоло- вічої статі, 8 – жіночої. Хворих віком до 50 років було 10, понад 50 років – 13. У всіх хворих відзначали інтерстиціальні зміни легеневої паренхіми. Результати та їх обговорення. Погіршення стану хворих (підвищення температури, збільшен- ня задишки, кашлю та зниження оксигенації крові) змушувало лікарів після певно- го періоду спостереження (4–5 днів) проводити додаткове обстеження та кон- сультації спеціалістів. Легенева та плевральна кровотеча мала місце у 2 (8,72 %) досліджених, спонтанний пневмоторакс, у 1 двобічний, трапилися у 5 (21,7 %) хворих, пневмогідроторакс – у 4 (14,4 %), пневмомедіастинум – у 2 (8,7 %), на- пружений пневмоторакс – у 7 (30,4 %) осіб. Найтяжчими ускладненнями були ураження плеври з порушенням цілісності кортикального відділу легень (пневмо- гідроторакс, напружений пневмоторакс), що призвело до летального наслідку в 6 (26,1 %) осіб. Тривалість періоду до діагностики ускладнення – у межах 4–6 діб. Висновки. Фізикальний контроль хворих з ознаками дихальної недостатності слід проводити кожні 2 год, ультразвукове дослідження – тричі на добу, оглядову і бокову рентгенографію у разі тривалості задишки понад 2 доби чи її збільшенні, – не чекаючи терміну, запропонованого променевим діагностом.

Коронавирусная инфекция в большинстве случаев протекает по типу интерстициаль- ной пневмонии. Наиболее частыми его осложнениями, по данным литературы, бывают тромботические осложнения со стороны лёгких, миокарда, центральной нервной системы, печени, почек. О плевральных осложнениях существуют лишь единичные сообщения. Цели. Изучить особенности течения и срока диагностики плевро-лёгочных осложнений, уточнив возможности их предупреждения и исключения ошибок. Материалы и методы. Под нашим наблюдением было 23 больных с различными осложнениями плевро-лёгоч- ного характера. Среди этих больных было 15 мужчин; 8 – женщин. Больных в возрасте до 50 лет было 10, старше 50 лет – 13. У всех больных были интерстициальные измене- ния лёгочной паренхимы. Результаты и их обсуждение. Ухудшение состояния больных (повышение температуры тела, одышки, кашля и снижение оксигенации крови) заставля- ло врачей после определённого периода наблюдения (4–5 дней) прибегать к дополнитель- ному обследованию и консультации специалистов. Лёгочное и плевральное кровотечение отмечалось у 2 (8,72 %) исследованных, спонтанный пневмоторакс, в том числе и 1 двух- сторонний, – у 5 (21,7 %), пневмогидроторакс – у 4 (14,4 %), пневмомедиастинум – у 2 (8,7 %), напряжённый пневмоторакс – у 7 (30,4 %) больных. Наиболее тяжёлым ослож- нением было поражение плевры с нарушением целостности кортикального отдела лёгких (пневмогидроторакс, напряжённый пневмоторакс), что привело к летальному исходу у 6 (26,1 %) лиц. Продолжительность периода до диагностики осложнения составляла 4–6 сут. Выводы. Физикальный контроль больных с признаками дыхательной недостаточности должен проводиться каждые 2 ч, УЗИ – 3 раза в сутки, обзорная и боковая рентгеногра- фия – при длительности одышки более 2 сут или её усилении, не дожидаясь срока, пред- ложенного лучевым диагностом.

Coronavirus infection in most cases is of the type of interstitial pneumonia. According to the literature, the most common complications are thrombotic complications of the lungs, myocardium, central nervous system, liver, and kidneys. There are only isolated reports of pleural complications. The aim. To study the features of the course and term of diagnosis of pleuropulmonary complications, specifying the possibilities of their prevention and exclusion of errors. Materials and methods. Under our supervision, there were 23 patients with various complications of pleuropulmonary character. Among these patients, there were 15 males, 8 – females. There were ten patients under the age of 50 and 13 over the age of 50. The interstitial background in all patients was interstitial changes in the lung parenchyma. Results and discussion. Deterioration of patients (increased temperature, shortness of breath, cough, and decreased blood oxygenation) forced doctors to resort to additional examination and consultation with specialists after a certain period of observation (4–5 days). Pulmonary and pleural hemorrhage occurred in 2 (8,72 %) subjects, spontaneous pneumothorax, including and 1 bilateral, occurred in 5 (21,7 %) patients, pneumohydrothorax – in 4 (14,4 %), pneumomediastinum – in 2 (8,7 %), severe pneumothorax – in 7 (30,4 %) people. The most serious complications were the impression of the pleura with a violation of the integrity of the cortical lungs (pneumohydrothorax, intense pneumothorax), which led to death in 6 (26,1 %) people. The period before the diagnosis of complications was in the range of 4–6 days. Conclusions. Physical control of patients with signs of respiratory failure should be performed every 2 hours, ultrasound – three times a day, examination and lateral radiography – with the duration of shortness of breath more than two days or its increase, without waiting for the time suggested by the radiologist.