The Level of Supplying Ukraine with Donor Blood and Blood Components: Statistical Analysis

Abstract

Метою роботи є аналіз рівня забезпечення України кров’ю та її компонентами за стабільних умов. Протягом 2012–2020 років кількість донорів зменшилася вдвічі, заготівля плазми скоротилася на 30%, цільної крові – на 56,8%, кількість станцій переливання крові – на 42,6%, відділень трансфузіології лікувальних закладів – на 43,7%, лікарень, що заготовляють кров – на 15,1%. Згідно вітчизняної звітності у 2020 році потреби закладів охорони здоров’я України були забезпечені донорською кров’ю на 91,1%, плазмою – на 94,6%, еритроцитною масою – на 88,9%, а тромбоцитами на 124,1%. Кількість донацій на 1000 населення в середньому по Україні становила 11 у 2020 році, що втричі менше за рекомендовану ВООЗ. Забезпечували більше 33 донацій на 1000 населення лише Сумська область з 2015 року (40,46–61,68), а в 2012–2013 роках АР Крим та Луганська область. В усіх інших регіонах показник менше норми. Нехватка крові у 2020 році склала 952546 донацій або 66,2% від рекомендованих ВООЗ. Кількість заготовленої крові на одного мешканця протягом 2012–2020 років скоротилася майже вдвічі і у 2020 році склала 5,3 мл (ВООЗ рекомендує 12-15 мл). Нестача крові у 2020 році становила 276990,5 л або 55,7% від рекомендованих ВООЗ. Є значні розбіжності в підходах до формування потреб в крові та її компонентах на рівні держави та світу. Результати дослідження показують, що є необхідність в створенні та впровадженні системи показників, як б відображали об’єктивну потребу галузі та окремих регіонів. Для покращення забезпечення України кров’ю та її компонентами за стабільних умов потрібно впроваджувати на загальнодержавному рівні маркетингові програми. Для цього доцільно проаналізувати існуючий досвід центрів крові, що займають лідерські позиції в Україні, та світовий досвід країн, які повністю забезпечують свої потреби та впровадити їх в діяльність центрів крові. Також слід проаналізувати організацію маркетингової діяльності та систему управління маркетингом в центрах крові. Це може бути темою подальших досліджень у даному напрямку. Результати даного дослідження можуть бути корисними маркетологам, які займаються просуванням в службі крові.

The work aims to analyze the level of providing Ukraine with blood and blood components under stable conditions. During 2012–2020, the number of donors decreased twice; the plasma collection decreased by 30%, whole blood - by 56.8%; the number of blood transfusion centers decreased by 42.6%, transfusion departments of medical facilities - by 43.7%, hospitals collecting blood - by 15.1%. According to national reports, in 2020, the needs of Ukraine's healthcare institutions were met by 91.1% of donor blood, 94.6% of plasma, 88.9% of erythrocyte mass, and 124.1% of platelets. According to indicators recommended by WHO, the number of donations per 1,000 population in 2020 in Ukraine is three times less than necessary. Only the Sumy region has provided more than 33 donations per 1.000 population since 2015 (40.46–61.68), Crimea and Luhansk region in 2012–2013. In all other regions, the indicator is below the norm. According to this indicator, blood shortage was 952,546 donations or 66.2% of the recommended by WHO. Another recommended WHO indicator, the amount of collected blood per inhabitant during 2012–2020, was almost twice less as needed - 5.3 ml (WHO recommends 12-15 ml). The blood shortage in 2020 amounted to 276,990.5 liters or 55.7% of the WHO recommended amount. There are significant differences in approaches to the formation of needs for blood and blood components at the state level and the world. The study results show a need to create and implement a system of indicators that would reflect the country's and region's objective needs. In order to improve the provision of Ukraine with blood and blood components during stable conditions, it is necessary to implement marketing programs at the national level. For a significant increase in blood collection volume and its components, it is advisable to analyze the existing experience of leading blood centers in Ukraine and the experience of countries that fully satisfy their country's needs and implement them in their work. The organization of marketing activities and the marketing management system in blood centers should also be analyzed. It can be the subject of further research in this direction. The results of this study can be helpful to marketing specialists involved in blood service promotion.