Гармонізація вітчизняного законодавства з нормами міжнародного права щодо питання інструментарію антикорупційної політики

Abstract

Обрання проєвропейського вектору розвитку української держави зумовлює необхідність адаптації більшості вітчизняних правових механізмів до міжнародних інструментів. Така політика носить комплексний характер і має відношеня до більшості напрямів управлінського впливу. На це вказує кількість взятих зобов’язань Україною перед міжнародними партнерами за останні роки. При чому, йдеться не лише по ключову Угоду про асоціацію України з ЄС від 27.06.2014 р., а й про низку інших документів такого рівня. Зазначене, формує ряд складних завдань перед держаними й самоврядними інститутами розв’язання котрих – обов’язкова умова для подальшої інтеграції. При цьому лише у разі поетапного виконання всіх зобов’язань можливо розраховувати на конструктивний перебіг і появу нових самих євроінтеграційних процесів.

The choice of a pro-European development vector of the Ukrainian state necessitates the adaptation of most domestic legal mechanisms to international instruments. Such a policy is complex in nature and relates to most areas of managerial influence. This is indicated by the number of commitments made by Ukraine to international partners in recent years. Moreover, it is not only about the key Association Agreement between Ukraine and the EU dated June 27, 2014, but also about a number of other documents of this level. The above forms a number of complex tasks for state and self-governing institutions, the solution of which is a prerequisite for further integration. At the same time, only in the case of step-by-step fulfillment of all obligations, it is possible to count on a constructive course and the emergence of new European integration processes.