Слово як ефективний носій інформації

Abstract

З часів давніх цивілізацій знання, особливо достовірне, наукове знання про навколишній світ, мало ознаки сакральності й герметичності, а також елітарності, було доступне небагатьом. Єгипетські жреці були прикладом такої елітарності, оскільки вони оберігали та передавали знання про ієрогліфи, які були незрозумілі для більшості людей. [2, c. 46]. Єгипетська культура містила багато сакральних символів та обрядів, які були пов'язані з релігією та віруваннями населення. У Стародавній Греції відбулися значні зміни в доступності знань, і почали з’являтися філософські школи, такі як Платона та Аристотеля, вони відігравали значну роль у поширенні знань [2, c.28]. Доступність наукових знань тісно пов'язана з мовою, зокрема з мовними особливостями їх фіксації, та, що найголовніше, поширення. Саме тому важливими є погляди античних вчених на мову, лінгвістику, їхнє ставлення до Слова як носія інформації. Стародавні погляди на мовознавство Аристотеля та Платона були включені в їх філософські системи. Платон вважав, що слова мають природні співвідношення з позначуваними ними предметами. [2, c.27]. У своїх творах Платон також розглядав проблему розпізнання істинного знання від видимості, гадки чи явної ілюзії. Аристотель, у свою чергу, вважав, що мова повинна відображати природу речей, а не просто відображати їх назви [2, c.28]. Він також вважав, що мова повинна бути відображенням логіки та розуміння світу.Саме тому, заснував школу перипатетиків [4] (грец. περι-πατέω – «ходити навкруги, походжати»; περί – «навколо» і πατεῖν – «йти, крокувати». Заснована в 335/334 роках до н. е.), він вважав, що знання має бути доступним для всіх, а не лише для еліти. Науковий стиль мовлення використовується в науковій діяльності, науково-технічному прогресі та освіті. Науково популярний стиль мовлення характеризується використанням елементів художнього та публіцистичного мовлення з метою зацікавлення читача [3, c.83]. Цей стиль використовується для популяризації наукових знань та їх доступної передачі широкій аудиторії. Науково-популярний стиль мовлення відрізняється від наукового стилю мовлення тим, що інформація подається вибірково, не в повному обсязі, без аргументації, наводяться лише факти, положення, які непідготовлений читач (слухач) сприймає як істинні. Також науково-популярний стиль мовлення відрізняється від наукового стилю мовлення широким ілюструванням висловлюваних положень конкретним матеріалом. Таким чином, зі збільшенням обсягів наукової інформації протягом історичного часу ми можемо спостерігати зворотні мовні процеси. Якщо в античні часи відбувалось «зближення» наукової (сакралізованої) й побутової (спрощеної, образної) мов, то в подальшому відбувається їх «розщеплення» без втрати глибинного зв’язку – на науковий і науково-популярний стилі мовлення. Саме в науково-популярному стилі простежуються мовні особливості, закладені ще в античні часи філософськими школами Платона й Аристотеля, засоби й методи, якими вони користувались. Школа перипатетиків Аристотеля та сучасні науково-популярні стилі мають деякі подібності у подачі інформації. Обидва підходи характеризуються доступним та зрозумілим стилем викладу, який дозволяє широкій аудиторії зрозуміти складні концепції та ідеї.