Порівняння особливостей діагностики сімейного туберкульозу

Abstract

Мета роботи — порівняти особливості діагностики хворих на сімейний туберкульоз в умовах реорганізації протитуберкульозної служби. Матеріали та методи. Вивчено результати діагностики і ведення 406 хворих із осередку сімейного туберкульозу, в якому 207 хворих виявилися джерелом туберкульозу (група порівняння), а 199 — контактерами, які заразилися від осіб групи порівняння. Перші обстежувалися в сімейних лікарів, а контактери — у фтизіатрів. Результати та обговорення. Хворі групи порівняння були носіями легеневого туберкульозу (201 (97,1 %)) та позалегеневого туберкульозу (6 (2,9 %)). Супутні захворювання виявлено в 114 (55,1 %) осіб. При зверненні до сімейних лікарів протягом перших 5 днів обстеження діагноз не був установлений у групі порівняння, при зверненні у терміни до 20 днів — верифікований у 164 (79,2 %) хворих. У основній групі легеневі форми захворювання мали місце у 173 (86,9 %) хворих, позалегеневі форми — у 26 (13,1 %). У терміни до 5 днів діагноз установлено в 94 (47,2 %) осіб, у терміни до 10 днів — у 77 (37,7 %). Загалом за перших 10 днів в основній групі легеневий діагноз верифіковано у 173 (86,3 %) хворих, у групі порівняння — у 18 (8,7 %), що менше, ніж в основній групі, у 9,9 разу (р < 0,001). Висновки. Оскільки 114 хворих групи порівняння мали супутні захворювання протягом багатьох років, при маніфестації туберкульозу у них лікували «відомі» хворому та лікарю захворювання, що затримувало діагностику легеневого туберкульозу більше ніж на 20 днів. Пацієнти основної групи зверталися до лікаря з повідомленням про контакт із хворими на туберкульоз і тому отримували консультацію фтизіатра, як наслідок, верифікація легеневого туберкульозу відбувалася швидше у 9,9 разу. Обстеження хворих з підозрою на туберкульоз слід проводити відразу фтизіатрами.

Objective — to compare the diagnostic features of individuals with family tuberculosis within the context of reorganizing the tuberculosis control service. Materials and methods. The study involved the analysis of diagnostic results and management of 406 patients within a cluster of family tuberculosis. Among them, 207 patients were identified as the source of tuberculosis (comparison group), and 199 were contacts who contracted the disease from individuals in the comparison group. Patients in the comparison group were examined by family doctors, while contacts were evaluated by phthisiologists. Results and discussion. Patients in the comparison group served as carriers of pulmonary tuberculosis in 201 (97.1 %) cases and extrapulmonary tuberculosis in 6 (2.9 %) cases. Concurrent illnesses were detected in 114 (55.1 %) individuals. Upon consulting family doctors within the first 5 days of examination, the diagnosis was not established in the comparison group. However, within 20 days, it was verified in 164 (79.2 %) patients. In the main group, pulmonary forms of the disease were observed in 173 (86.9 %) patients, while extrapulmonary forms were present in 26 (13.1 %). Diagnosis was established within 5 days in 94 (47.2 %) individuals and within 10 days in 77 (37.7 %). Overall, within the first 10 days, pulmonary diagnosis was verified in 173 (86.3 %) patients in the main group, as opposed to 18 (8.7 %) in the comparison group, representing a 9.9-fold difference (p < 0.001). Conclusions. Given that 114 patients in the comparison group had concurrent illnesses over many years, their tuberculosis manifestation was treated as «known» to the patient and the attending physician, leading to a delay in diagnosing pulmonary tuberculosis by more than 20 days. Patients in the main group sought medical attention by reporting contact with tuberculosis patients, resulting in consultations with phthisiologists and, consequently, a 9.9-fold faster verification of pulmonary tuberculosis. Screening of individuals suspected of tuberculosis should be promptly conducted by phthisiologists.