Корекція дисбалансу опорно-рухового апарату у спортсменів тенісистів

Abstract

Розкрито загальні теоретичні та практичні аспекти формування м'язового дисбалансу та його особливостей, виникаючих компенсацій та перспектив корекції, що підтверджує актуальність обраної теми. Особливого значення опорно-рухового апарату загалом і хребта зокрема у житті людини вивчалися з давніх часів. Хребет відіграє важливу роль у підтримці стабільності та рухової активності людини. Застосування наукового підходу до спортивних тренувань дозволяє розробити індивідуальну програму для спортсмена з урахуванням біомеханічних вимог до рухових навичок та індивідуальних можливостей. Розуміння законів біомеханіки так само важливе і з точки зору спортивної медицини, оскільки їхнє порушення під час тренувань підвищує ймовірність травм. З метою аналізу виразності м'язового дисбалансу та його особливостей юних спортсменів було розподілено на 2 групи залежно від тривалості та інтенсивності спеціальних навантажень. Юні спортсмени різних вікових груп проходили комплекси лікувальної гімнастики, що включали практичні рекомендації, відповідно до виявлених порушень опорно-рухового апарату. У групі 1 (n=10) спортсмени займалися більше 3-х місяців з інтенсивністю навантажень від 3 до 6 годин на тиждень. Досліджувані 2 групи (n=10) проходили курс лікувальної гімнастики тривалістю від 6 місяців з інтенсивністю навантажень щонайменше 9 годин на тиждень. Експериментально підтверджено ефективність практичних рекомендацій під час аналізу рухових амплітуд до та після закінчення курсу лікувальної гімнастики, відмічено більш швидке відновлення їх асиметрії: відбувалося відновлення обсягу рухів флексії та екстензії без істотних відмінностей. Визначення динаміки відносної сили та витривалості окремих м'язів та м'язових груп через 6 місяців, кількість спортсменів з дисбалансом зменшилася з 93,5% до 30,6% у групі 1, з 92,3% до 46,6% у 2 групі (р>0,05).