Ситуативна дисфорія: стенічні та астенічні характеристики

Abstract

Однією з визначальних особливостей сучасності є зростання рівня психічних розладів, зокрема поширення полі-емоційних відхилень різної нозології. Ця ситуація вимагає розробки додаткових підходів як для категоріального опису психоемоційних відхилень, так і формування необхідних психологічних втручань для роботи з такими розладами. Прикладом таких порушень є дисфорія – психоемоційний розлад з широким спектром симптомів. У сфері афективних розладів термін «дисфорія» можна вважати парасольковим, оскільки він описує різноманітні негативні стани: туга, сум, субдепресія, поєднання тривоги та депресії, комплекс негативних емоцій та загального незадоволення (Blumer, Montouris, Davies, 2005). Таким чином, дисфорію можна охарактеризувати як стійкий негативний настрій без чіткого об’єкту, невмотивований, ригідний, дискомфортний стан, який формує негативне ставлення людини до світу, інших та себе (Liebowitz, Klein, 1979). При вивченні ситуативної дисфорії важливо визначити, які компоненти переважають: астенічні (туга, сум, пасивність) чи стенічні (лють, роздратування, конфліктність). Виділення цих компонентів допоможе розробити логічну тактику психологічної корекції (D’Agostino, Rossi, Starcevic, 2018). Саме це і було метою дослідження – вивчення співвідношення проявів ситуативної дисфорії з деякими стенічними та астенічними чинниками.