Історична пам’ять в лінгвістичному механізмі референції в текстах жахів українською мовою

Abstract

Страх завжди був об’єктом наукового інтересу гуманітаріїв: не тільки філософів, а й психологів, а також культурологів і соціологів, семіологів і дослідників прагматики. Поняття жахливості стає одним із важливих елементів виявлення страхів перед знищенням кордонів (реальних чи уявних) або трансгресії, іншими словами – перед змішуванням з новим – девіантним чи потойбічним. Історична пам’ять українців перенасичена знищенням кордонів української території і культурної, мовної та релігійної ідентичності, що вплинуло на світосприйняття українців, бо в різні періоди часу на різних теренах української держави українці жили (і, на жаль, живуть) на колонізованій території. Це створило травматичний досвід, який вплинув, зокрема, на те, як в українській лінгвокультурі здійснюється референція монстрів у текстах жахів. Ф. Фанон наголошував на травматичному характері колоніалізму та його подальшому впливі на психологічний стан людей. Ми вважаємо страх одним із побічних продуктів колоніалізму, спричинених історичною пам’яттю нації та виявлених через культурні артефакти, такі як тексти дискурсу жахів.