Мова – джерело художньо-естетичних цінностей (А. Бортняк про мову)

Abstract

Ім’я А. А. Бортняка – відомого українського поета, публіциста, перекладача, літературознавця, громадського діяча – знане в усій Україні, адже він як «великий майстер слова» (А. Гарманюк), небайдужий до нагальних питань суспільства, діставав «живу воду з колодязя тисячоліть» (В. Базилевський). На думку А. Подолинного, «Провідна тематика його творчості – це історія й сучасне життя рідного краю, моральні та етичні проблеми, філософське осмислення людського буття, виховання національної гідності, екологічної культури» (Заря, 2008). Турбували поета й питання мови, її структури та нормативності. Якщо говорять про художню майстерність А. Бортняка, то зауважують, що він «облюбовує відгранені строфічні структури, предметні образи, скріплені живою думкою, що пульсує… Він проникає в дійсність, а не розмальовує її» (П. Осадчук) (Заря, 2008). Насамперед хочемо відзначити, що А. Бортняк – автор неповторних лінгвістичних мініатюр, створених для того, щоб полегшити вивчення окремих правописних правил, зрозуміти сутність граматичних явищ. Це передусім вірші про «непоказний пом’якшувальний знак», про узгодження, керування і прилягання як типи синтаксичного зв’язку між словами в реченні та ін. Скажімо, у вірші про м’який знак згадано майже всі правила уживання цієї графеми на письмі, а також випадки, коли знак м’якшення використовувати не треба. Для цього поет створює алегоричний образ доброї літери з м’якою вдачею, що здатна все пом’якшувати: «На ниві орфографії усяк / несе свій хрест, наскільки це можливо. / Непоказний пом’якшувальний знак / до кожного підійде співчутливо».