Стан міцності з’єднання композиційних матеріалів з дентином при різних протоколах його препарування і адгезивної підготовки

Abstract

Вступ. Методи попередньої обробки дентину перед відновленням зуба є ключовими для забезпечення міцного з’єднання реставраційного матеріалу з твердими тканинами, що визначає довготривалість утримання реставрацій. Попри численні дослідження, ефективність різних протоколів препарування та адгезивної підготовки залишається предметом дискусій. Мета дослідження. Визначити міцність з’єднання на розтяг між реставраційним матеріалом і дентином при застосуванні різних методів препарування та адгезивної обробки. Матеріали і методи. У 20 видалених третіх молярах емаль зішліфовували до дентину. Зразки поділено на 4 групи (по 5). У групах 1 і 2 застосовували ротаційні інструменти, у групах 3 і 4 — повітряно-абразивну обробку. У зразках 1 і 3 дентин не протравлювали; у зразках 2 і 4 — застосовували гель фосфорної кислоти. Усі зразки обробляли адгезивом Charisma GLUMA® Bond 5 та композитом Charisma «SMART». Міцність з’єднання визначали методом розтягування на машині УМ-500. Статистичний аналіз проводили у STATA 19 з використанням ANOVA і тесту Бонферроні. Результати. Найменшу міцність з’єднання виявлено у зразках без протравлення. Значно вищі показники зафіксовано при попередньому протравленні дентину. Відмінності між групами з протравленням і без нього були статистично значущими (p<0,05). Між групами з протравленням, але різними методами препарування, достовірних відмінностей не виявлено (p>0,05). Сукупний вплив методу препарування й адгезивної підготовки становив 83,3% загальної варіації. Висновки. Поєднання протравлення з повітряно-абразивним або роторним препаруванням забезпечує високу ефективність з’єднання. Найвищу міцність забезпечує повітряно-абразивне препарування з наступним протравленням, але ця перевага над традиційним роторним протоколом статистично незначуща.

Introduction. Methods of preliminary dentin surface treatment before tooth restoration play a key role in ensuring strong adhesion of restorative materials to hard dental tissues, which affects the long-term retention of restorations. Despite numerous studies, the effectiveness of different dentin preparation and adhesive protocols remains controversial. Aim of the study. To determine the tensile bond strength between restorative material and dentin using different preparation and adhesive protocols. Materials and methods. In 20 extracted third molars, the enamel was ground to expose the dentin. Samples were divided into 4 groups (n=5). Groups 1 and 2 were prepared using rotary instruments; groups 3 and 4 — by air-abrasion. In groups 1 and 3, no etching was performed; in groups 2 and 4, dentin was etched with phosphoric acid gel. All samples were treated with Charisma GLUMA® Bond 5 adhesive and Charisma “SMART” composite. Tensile bond strength was measured using a UM-500 testing machine. Statistical analysis was performed in STATA 19 using ANOVA and Bonferroni test. Results. The lowest bond strength was found in non-etched samples. Significantly higher values were recorded after preliminary etching. The difference between etched and non-etched groups was statistically significant (p<0.05). No significant difference was found between etched groups prepared by different methods (p>0.05). The combined effect of preparation and adhesive protocols accounted for 83.3% of total variance. Conclusions. Combining acid etching with either air-abrasion or rotary preparation ensures high bonding. Air-abrasion with etching showed the highest strength, but this advantage over the rotary protocol was not statistically significant.