Ефективність використання діуретиків у комплексному лікуванні хворих на артеріальну гіпертензію залежно від Gly460Trp поліморфізму гена α-аддуцина

Abstract

Мета роботи – вивчення впливу тіазидних діуретиків на рівень артеріального тиску (АТ) залежно від Gly460Trp полімор-фізму гена ADD1 у хворих на артеріальну гіпертензію (АГ) української популяції для прогнозування їхньої індивідуальної ефективності.Матеріали та методи. У дослідження залучили 232 осіб: 120 пацієнтів із верифікованою АГ ІІ стадії та 112 практично здорових осіб. Для генотипування за Gly460Trp-поліморфним локусом гена ADD1 застосовували полімеразну ланцюгову реакцію з аналізом довжини рестрикційних фрагментів (PCR-RFLP). Хворі отримували стандартну терапію: інгібітор АПФ раміприл 5 мг, антагоніст кальцієвих каналів амлодипін 5 мг, статин аторвастатин 20 мг, ацетилсаліцилову кислоту 75 мг. Пацієнтів поділили на дві групи, зіставні за генотипуванням: І група (60 осіб) додатково отримувала індапамід ретард 1,5 мг; ІІ група (60 осіб) – гідрохлортіазид 25 мг. Динаміку зниження АТ оцінювали кожні 4 тижні протягом 2 місяців.Результати. З-поміж 120 хворих на АГ гомозиготами за G алелем (GG) була 91 (75,8 %) особа, гетерозиготами (GТ) – 26 (21,7 %), гомозиготами за Т-алелем (ТТ) – 3 (2,5 %) особи; частота G-алеля у хворих на АГ становила 0,87, а Т-але-ля – 0,13. 98 практично здорових осіб (87,5 %) були гомозиготами за G-алелем, 13 (11,6 %) – гетерозиготами, 1 (0,9 %) особа – гомозиготою за Т-алелем. Частота носіїв G- і Т-алелів становила 0,93 і 0,07 відповідно. Алельний розподіл вказує на переважання носіїв G-алеля за Gly460Trp поліморфізмом гена ADD1 серед української популяції залежно від наявності АГ. Серед хворих носіїв Т-алеля вдвічі більше, ніж серед здорових осіб. У хворих-носіїв Т-алеля гіпотензивна ефективність індапаміду майже втричі вища, ніж у хворих-носіїв G-алеля. Гіпотензивний ефект гідрохлортіазиду у хворих-носіїв GТ і ТТ генотипів удвічі вищий, ніж у хворих-носіїв GG генотипу, тобто залежав від наявності Т-алеля G460T поліморфізму гена ADD1 у генотипі.Висновки. Алельний розподіл вказує на переважання носіїв G алеля за Gly460Trp поліморфізмом гена ADD1 в україн-ській популяції незалежно від наявності АГ. Серед хворих на АГ накопичення Т-алеля G460T поліморфного маркера гена α-аддуцина вдвічі більше порівняно зі здоровими особами. У хворих-носіїв Т-алеля визначили вдвічі вищу гіпотензивну ефективність індапаміду порівняно з гідрохлортіазидом.

The aim of the study was to investigate the effect of thiazide diuretics on blood pressure (BP) depending on Gly460Trp ADD1 gene polymorphism in arterial hypertension (AH) patients of the Ukrainian population in order to predict their individual treatment efficacy. Material and methods. The study included 232 persons: 120 patients with verified stage II AH and 112 healthy individuals. Restriction fragment length polymerase chain reaction (PCR-RFLP) was used to detect genotype (the Gly460Trp-polymorphic locus of the ADD1 gene). The patients received standard therapy, which included ACE inhibitor – ramipril 5 mg, calcium channel antagonist – amlodipine 5 mg, statin – atorvastatin 20 mg, acetylsalicylic acid 75 mg. The patients were randomized into two groups: group I (60 persons) additionally taking treatment with 1.5 mg of indapamide retard and group II (60 persons) – with 25 mg of hydrochlorothiazide. The dynamic reduction of blood pressure has been assessed every 4 weeks for 2 months. Results. Among 120 patients with AH, 91 persons (75.8 %) were homozygous for the G allele (GG), 26 persons (21.7 %) – hetero-zygous (GT) and 3 persons (2.5 %) – homozygous for the T allele (TT), while the G allele frequency in patients with hypertension was 0.87, and the T allele – 0.13. 98 healthy individuals (87.5 %) were homozygous for the G allele, 13 individuals (11.6 %) were heterozygous, and 1 person (0.9 %) was homozygous for the T allele. The carrier frequency of the G and T alleles was 0.93 and 0.07, respectively. Allelic distribution indicated the predominance of the G allele carriers by Gly460Trp polymorphism of the ADD1 gene among the Ukrainian population, regardless of whether AH symptoms were present. It is noteworthy that the number of the T allele carriers was 2 times large among symptomatic patients than that among healthy individuals. In patients with the T allele, the hypotensive efficacy of indapamide was almost 3 times higher than that in patients with the G allele. The antihypertensive effect of hydrochlorothiazide in patients with the GT and TT genotypes was 2 times greater than that in the GG genotype carriers, depending on the presence of the T allele G460T polymorphism of ADD1 gene in the genotype. Conclusions. Allelic distribution indicates the predominance of the G allele carriers by Gly460Trp ADD1 gene polymorphism among the Ukrainian population, regardless of whether AH symptoms are present. Among patients with AH, the accumulation of the T allele G460T polymorphic marker of the α-adducin gene is 2 times more than that in healthy individuals. Patients carrying the T allele demonstrate 2 times higher hypotensive efficacy of indapamide compared with hydrochlorothiazi.

Цель работы – изучение влияния тиазидных диуретиков на уровень артериального давления (АД) в зависимости от Gly460Trp полиморфизма гена ADD1 у больных артериальной гипертензией (АГ) украинской популяции для прогнозиро-вания их индивидуальной эффективности. Материалы и методы. В исследование включили 232 человека: 120 пациентов с верифицированной АГ II стадии и 112 практи-чески здоровых лиц. Для генотипирования по Gly460Trp-полиморфному локусу гена ADD1 применяли полимеразную цепную реакцию с анализом длины рестрикционных фрагментов (PCR-RFLP). Больные получали стандартную терапию: ингибитор АПФ рамиприл 5 мг, антагонист кальциевых каналов амлодипин 5 мг, статин аторвастатин 20 мг, ацетилсалициловую кислоту 75 мг. Пациенты разделены на две группы, равноценные по генотипированию: I группа (60 человек) дополнительно получала индапа-мид ретард 1,5 мг, II группа (60 человек) – гидрохлортиазид 25 мг. Динамику снижения АД оценивали каждые 4 недели в течение 2 месяцев. Результаты. Среди 120 больных АГ гомозиготами по G аллели (GG) был 91 (75,8 %) человек, гетерозиготами (GТ) – 26 (21,7 %), гомозиготами по Т-аллели (ТТ) – 3 (2,5 %); частота G-аллеля у больных АГ составила 0,87, а Т-аллеля – 0,13. 98 практически здоровых лиц (87,5 %) были гомозиготами по G-аллели, 13 (11,6 %) – гетерозиготами, 1 (0,9 %) – гомозиготой по Т-аллели. Частота носителей G- и Т-аллелей составила 0,93 и 0,07 соответственно. Аллельное распределение указывает на преобладание носителей G-аллеля по Gly460Trp полиморфизму гена ADD1 среди украинской популяции независимо от наличия АГ. Среди больных-носителей Т-аллеля в 2 раза больше, чем среди здоровых. У больных-носителей Т-аллеля гипотензивная эффективность индапамида почти в 3 раза выше, чем у больных-носителей G-аллеля. Гипотензивное действие гидрохлортиазида у больных-носителей GТ и ТТ генотипа было в 2 раза больше, чем у больных-носителей GG генотипа, и зависело от наличия Т-аллеля G460T полиморфизма гена ADD1 в генотипе. Выводы. Аллельное распределение указывает на преобладание носителей G-аллеля по Gly460Trp полиморфизму гена ADD1 в украинской популяции независимо от наличия АГ. Среди больных АГ накопление Т-аллеля G460T полиморфного маркера гена α-аддуцина в 2 раза больше по сравнению со здоровыми. У больных-носителей Т-аллеля отмечена в 2 раза высшая гипотензивная эффективность индапамида по сравнению с гидрохлортиазидом.