Наукові видання (НН МІ)
Permanent URI for this collectionhttps://devessuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/132
Browse
115 results
Search Results
Item Спосіб діагностики артеріальної гіпертензії у пацієнтів з різною масою тіла(Український інститут інтелектуальної власності, 2020) Псарьова, Валентина Григорівна; Псарева, Валентина Григорьевна; Psarova, Valentyna Hryhorivna; Кочуєва, М.М.; Кириченко, Наталія Миколаївна; Кириченко, Наталия Николаевна; Kyrychenko, Nataliia Mykolaivna; Моісеєнко, Ірина Олегівна; Моисеенко, Ирина Олеговна; Moіseienko, Iryna Olehivna; Фадєєва, Ганна Анатоліївна; Фадеева, Анна Анатольевна; Fadieieva, Hanna Anatoliivna; Кочуєв, Г.І.Item Артеріальна гіпертензія з ожирінням: безліч чинників і складні механізми ремоделювання серця та судин(ТОВ “Видавничий дім “Здоров’я України. Медичні видання”, 2020) Псарьова, Валентина Григорівна; Псарева, Валентина Григорьевна; Psarova, Valentyna Hryhorivna; Кочуєва, М.М.Артеріальна гіпертензія (АГ) протягом тривалого періоду залишається найпоширенішим неінфекційним захворюванням, а також одним із найвпливовіших факторів ризику розвитку серцево-судинних захворювань (ССЗ); хвороба посідає позиції лідера за показником поширеності в усьому світі. За офіційними даними, у 2010 р. 1,39 млрд людей страждали на гіпертензію, а кількість смертей від підвищеного артеріального тиску (АТ) становила 10,4 млн на рік.Item Рівні біомаркерів системного запалення у жінок з артеріальною гіпертензією та ожирінням в залежності від наявності супутнього цукрового діабету 2 типу(Харківська медична академія післядипломної освіти, Харківська обласна організація, 2020) Кириченко, Наталія Миколаївна; Кириченко, Наталия Николаевна; Kyrychenko, Nataliia MykolaivnaЦукровий діабет 2 типу (ЦД2) і пов'язані з ним ускладнення представляють собою серйозну світову проблему охорони здоров'я. Наявність хронічного системного запалення, пов'язаного зі збільшенням маси тіла і зміною функцій і активності жирової тканини може обумовлювати розвиток порушення регуляції обміну глюкози і в подальшому призводити до ЦД2. Метою дослідження було визначення рівнів біомаркерів системного запалення у жінок з артеріальною гіпертензією (АГ) та ожирінням в залежності від наявності або відсутності супутнього ЦД2. Матеріали і методи. Обстежено 70 пацієнток з АГ та ожирінням I - III ступеня у віці від 40 до 60 років. Пацієнти були поділені на групи залежно від наявності або відсутності ЦД2. Статистична обробка даних проводилася з використанням Statistica for Windows 6.0. Результати. У жінок з ожирінням III ступеня навіть при відсутності супутнього ЦД2 мали місце достовірно вищі рівні інсулінемії, індексу HOMA-IR і глікозильованого гемоглобіну у порівнянні з пацієнтками з I та II ступенем ожиріння. У пацієнтів із ЦД2 і ожирінням III ступеня реєструвалися достовірно вищі рівні в крові біомаркерів системного запалення в порівнянні з аналогічною групою пацієнтів без ЦД2. Висновки. Наявність ЦД2 у жінок з АГ та ожирінням III ступеня асоціюється з достовірно вищими рівнями в крові біомаркерів системного запалення (СРП, ФНП-α, ІЛ-6), при цьому жінки з ожирінням III ступеня мають достовірно більш високі рівні глікемії і инсулінемии в порівнянні з пацієнтками з I і II ступенями ожиріння навіть при відсутності супутнього ЦД2. У жінок з ожирінням I і II ступенів наявність цукрового діабету асоціюється з достовірно більшим рівнем СРП.Item Particularities of metabolic indicators in patients with arterial hypertension and concomitant obesity depending on adiponectin gene polymorphism(Сумський державний університет, 2019) Псарьова, Валентина Григорівна; Псарева, Валентина Григорьевна; Psarova, Valentyna Hryhorivna; Kochuieva, М.М.Мета дослідження полягала у вивченні асоціації генетичного поліморфізму маркера G276T гена адипонектину зі змінами метаболічних показників у пацієнтів із гіпертонічною хворобою (ГХ) і супутнім ожирінням. Обстежено 300 пацієнтів із ГХ віком від 45 до 55 років, які дали інформовану письмову згоду на участь у дослідженні і відповідали критеріям включення. До першої групи ввійшло 200 пацієнтів із ГХ у поєднанні з ожирінням І–ІІ ступенів, до другої групи – 50 пацієнтів із ГХ і нормальною масою тіла, до третьої групи – 50 пацієнтів із ГХ та надлишковою масою тіла. Контрольну групу становили30 практично здорових осіб, в яких ГХ та ожиріння були виключені на підставі даних клініко-інструментального дослідження. У результаті проведеного дослідження встановлена асоціація алеля Т поліморфного маркера G276T гена адипонектину з розвитком коморбідності ГХ та ожиріння. Доведено, що поліморфізм гена адипонектину впливав на зміни метаболічних показників у пацієнтів із ГХ та ожирінням: при G/Т- і Т/Т-генотипах мали місце більш виражені порушення метаболічних показників, ніж при G/G-генотипі. G/Т- і Т/Т-генотипи поліморфного маркера G276T гена адипонектину були пов’язані з достовірно більшим індексом маси тіла, вищими рівнями тригліцеридів, більш вираженою інсулінорезистентністю та дисбалансом адипокінів.Item Асоціації поліморфізму гена адипонектину з вираженістю метаболічних порушень при гіпертонічній хворобі з різною масою тіла(Українська медична стоматологічна медична академія, 2019) Псарьова, Валентина Григорівна; Псарева, Валентина Григорьевна; Psarova, Valentyna Hryhorivna; Кочуєва, М.М.Мета дослідження полягала у вивченні асоціації генетичного поліморфізму маркера G276T гена адипонектину з вираженістю метаболічних порушень при гіпертонічній хворобі (ГХ) з різною масою тіла. Обстежено 300 пацієнтів із ГХ віком від 45 до 55 років, які дали інформовану письмову згоду на участь у дослідженні і відповідали критеріям включення. До групи 1 увійшло 200 пацієнтів із ГХ в поєднанні з ожирінням І–ІІ ступенів, до групи 2 – 50 пацієнтів із ГХ і нормальною масою тіла, до групи 3 – 50 пацієнтів із ГХ і надлишковою масою тіла, до контрольної – 30 практично здорових осіб, у яких ГХ та ожиріння були виключені на підставі даних клініко-інструментального дослідження. У результаті проведеного дослідження встановлено, що алель Т поліморфного маркера G276T гена адипонектину асоціюється з розвитком ГХ і супутнього ожиріння. Вплив G276T-поліморфізму гена адипонектину відрізняється залежно від маси тіла пацієнтів із ГХ. За наявності в пацієнтів із коморбідністю ГХ та ожиріння G/Т- і Т/Т-генотипів мають місце більш виражені порушення метаболічних показників, ніж при генотипі G/G: достовірно більший індекс маси тіла (ІМТ), вищі рівні тригліцеридів, більш виражені інсулінорезистентність (ІР) та дисбаланс адипокінів. Наявність G/Т-генотипу гена адипонектину в пацієнтів із ГХ і нормальною масою тіла асоціюється з більшим ІМТ, а в пацієнтів із ГХ та надмірною вагою – додатково ще з більш вираженою ІР.Item Особливості ліпідного профілю при різній активності компонентів ренін-ангіотензин-альдостеронової системи у пацієнтів з гіпертонічною хворобою і ожирінням(Харківська медична академія післядипломної освіти, 2019) Псарьова, Валентина Григорівна; Псарева, Валентина Григорьевна; Psarova, Valentyna Hryhorivna; Кочуєва, М.М.; Кириченко, Н.М.; Рубан, Л.А.; Кочуєв, Г.I.; Шалімова, А.С.Мета дослідження: оцінювання особливостей ліпідного профілю при різній активності компонентів ренін-ангіотензин-альдостеронової системи у пацієнтів з артеріальною гіпертензією (АГ) і супутнім ожирінням. Матеріали та методи. Обстежено 188 пацієнтів з гіпертонічною хворобою (ГХ) і ожирінням І–ІІ ступенів, які дали інформовану письмову згоду на участь у дослідженні і відповідали критеріям включення. У контрольну групу увійшли 25 практично здорових осіб, співставних за віком і статтю з пацієнтами основної групи. Результати. У результаті проведеного дослідження встановлено, що у пацієнтів з коморбідністю ГХ і ожиріння І–ІІ ступенів низькоренінова АГ (НРАГ) встановлена у 9,4% випадків. НРАГ і високоренінова АГ (вРАГ) у пацієнтів з ожирінням не відрізнялися значеннями антропометричних показників. Заключення. За наявності НРАГ у пацієнтів з ожирінням І– ІІ ступенів, рівні атерогенних ліпопротеїдів були достовірно нижчими, ніж при вРАГ.Item Особливості активності окремих компонентів ренін-ангіотензин-альдостеронової системи при гіпертонічній хворобі та супутньому ожирінні(Чорноморський національний університет імені Петра Могили, 2019) Псарьова, Валентина Григорівна; Псарева, Валентина Григорьевна; Psarova, Valentyna HryhorivnaФізіологічна активація ренін-ангіотензинальдостеронової системи характеризується ренінзалежним альдостеронізмом, що розвинувся для підтримки артеріального тиску у наземних ссавців в умовах дефіциту дієтичного споживання натрію. Незважаючи на цю високо розвинуту фізіологію, низькоренінова артеріальна гіпертензія нині є поширеним біохімічним фенотипом, описаним у 30% гіпертоніків, залежно від віку і раси. Низькоренінова артеріальна гіпертензія характеризується фізіологічним пригніченням реніну, часто в контексті збільшення внутрішньосудинного об'єму. Таким чином, дослідження активності таких компонентів ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, як ренін і альдостерон, а також їх оцінка у гіпертензивних пацієнтів в залежності від наявності та відсутності ожиріння, є актуальною проблемою, що потребує подальшого вивчення. Відомо, що фенотип низькоренінової артеріальної гіпертензії відображає сімейну агрегацію, де описано кілька поліморфізмів і нових генів. В одному дослідженні сімейне носійство пояснювало 35% дисперсії рівня реніну, що значно перевищувало класичні низькочастотні моногенні причини. При цьому екологічні та харчові фактори, такі як ожиріння, діабет і високий рівень споживання натрію, також відіграють важливу роль у розвитку фенотипу низькоренінової артеріальної гіпертензії. Мета роботи полягала в оцінці вмісту альдостерону, реніну та їх співвідношення при артеріальній гіпертензії і супутньому ожирінні. Проведено обстеження 188 пацієнтів з гіпертонічною хворобою та різною масою тіла. Встановлено, що у гіпертензивних пацієнтів наявність ожиріння асоціюється з меншою частотою випадків низькоренінової артеріальної гіпертензії порівняно з пацієнтами з нормальною і надмірною масою тіла. При низькореніновій і високореніновій артеріальній гіпертензії, за наявності різниць рівнів реніну, альдостерону та альдостерон-ренінового коефіцієнта, не виявлено відмінностей антропометричних показників.Item Рівні адипокінів і прозапальна активність при гіпертонічній хворобі з різною масою тіла(Українська медична стоматологічна академія України, 2019) Псарьова, Валентина Григорівна; Псарева, Валентина Григорьевна; Psarova, Valentyna HryhorivnaМета дослідження полягала у визначенні рівнів адипокінів та оцінюванні прозапальної активності в гіпертензивних пацієнтів із різною масою тіла. Обстежено 300 пацієнтів із гіпертонічною хворобою (ГХ) віком від 45 до 55 років, які дали інформовану письмову згоду на участь у дослідженні і відповідали критеріям включення. До першої групи ввійшло 200 пацієнтів із ГХ в поєднанні з ожирінням І–ІІ ступенів, до другої групи – 50 пацієнтів із ГХ і нормальною масою тіла, до третьої групи – 50 пацієнтів із ГХ і надлишковою масою тіла. Контрольну групу становили 30 практично здорових осіб, в яких ГХ та ожиріння були виключені на підставі даних клініко-інструментального дослідження. У результаті проведеного дослідження встановлено, що за наявності ожиріння пацієнти з ГХ мали достовірно вищі рівні показників прозапальної активності (інтерлейкін-6 (ІЛ-6) і С-реактивний білок) та більш виражений дисбаланс адипокінів (лептину й адипонектину), ніж гіпертензивні пацієнти з нормальною масою тіла і надмірною вагою. Ступінь зв’язаності показників прозапальної активності, адипокінів, антропометричних показників і вираженості інсулінорезистентності гіпертензивних пацієнтів відрізнявся залежно від індексу маси тіла (ІМТ): найбільш виражені асоціації зазначених показників установлено в пацієнтів з ожирінням І–ІІ ст., за нормальної маси тіла не встановлено жодних кореляційних зв’язків показників, а за надмірної ваги встановлено кореляційні зв’язки лептину та адипонектину з індексом НОМА (НОМА-IR), а також ІЛ-6 – з ІМТ і НОМА-IR.Item Особливості процесів запалення при кардіопульмональній поліморбідності(Харківська медична академія післядипломної освіти, 2019) Кочуєва, М.М.; Тимченко, Г.А.; Заікіна, Ю.О.; Рогожин, А.В.; Кочуєв, Г.I.; Псарьова, Валентина Григорівна; Псарева, Валентина Григорьевна; Psarova, Valentyna HryhorivnaНаведено результати дослідження особливостей стану медіаторів запалення при поєднаній патології — бронхіальній астмі та хронічному обструктивному захворюванні легень на тлі гіпертонічної хвороби. Установлено, що в основі їх коморбідності лежить поглиблення процесів запалення, а в групі хворих на астму — хронічне обструктивне захворювання легень — перехрестний синдром на тлі гіпертонічної хвороби відзначено максимальні рівні еозинофілії і вмісту в крові лейкотрієна В4.Item Судинне ремоделювання при різній активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи у пацієнтів з коморбідністю артеріальної гіпертензії та ожиріння(Київська медична академія післядипломної освіти; ТОВ "Професіонал-Івент", 2019) Псарьова, Валентина Григорівна; Псарева, Валентина Григорьевна; Psarova, Valentyna HryhorivnaМета дослідження: оцінювання особливостей судинного ремоделювання при різній активності компонентів ренінангіотензин-альдостеронової системи у пацієнтів з артеріальною гіпертензією і супутнім ожирінням. Матеріали та методи. Обстежено 200 пацієнтів з гіпертонічною хворобою і ожирінням І–ІІ ступенів, які дали інформовану письмову згоду на участь у дослідженні і відповідали критеріям включення. Результати. Порівняльна оцінка показників системи окислювального стресу – антиоксидантного захисту пацієнтів з ожирінням продемонструвала, що при наявності у них низькоренінової артеріальної гіпертензії рівні показників окислювального стресу достовірно нижчі, а загальний антиоксидантний захист достовірно вищий, ніж при високореніновій артеріальній гіпертензії. Заключення. У результаті проведеного дослідження встановлено, що у пацієнтів з коморбідністю гіпертонічної хвороби і ожиріння І–ІІ ступенів низькоренінова артеріальна гіпертензія асоціюється з менш вираженими порушеннями окремих показників судинного ремоделювання (товщиною комплексу інтима-медіа сонної артерії на рівні біфуркації та швидкістю пульсової хвилі у сонній артерії), а також більшою активністю загального антиоксидантного захисту та меншою активністю таких показників оксидативного стресу, як малоновий діальдегід і дієнові кон’югати.