Організаційно-правові аспекти створення спеціальних антикорупційних інституцій: порівняльно-правове дослідження

Abstract

Статтю присвячено адміністративно-правовій характеристиці організаційно-правових аспектів створення спеціальних антикорупційних інституцій: порівняльно-правове дослідження. Автори зазнача ють, що акумуляція зусиль різних держав для протидії корупції відбувається шляхом підписання багато сторонніх міжнародних договорів. Одним зі способів протидії корупції у світовій практиці є створення спеціальних антикорупційних інституцій, діяльність яких спрямована як на активні контрзаходи, так і на профілактику корупції та будь-яких її проявів. Ця ідея закріплена у ст. 36 Конвенції Організації Об’єднаних Націй та ст. 20 Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією. Вибираючи конкретну модель організації антикорупційних органів, вітчизняний законодавець вирішив створити розгалужену систему окремих органів державної влади, розмежувавши їхні повноваження. Цен тральне місце в системі спеціалізованих антикорупційних органів в Україні займає Національне агентство з питань запобігання корупції. Воно було створено як багатоцільовий орган державної влади для впрова дження інтегрованого підходу та зосередження всіх основних функцій протидії корупції в рамках однієї установи. Аналіз міжнародного досвіду свідчить про те, що існує низка країн, що мають великий досвід функціонування державних спеціалізованих органів, які здійснюють протидію корупції. До таких держав можна віднести Республіку Корея, Сінгапур, Індію, Францію, Болгарію та ін. Зроблено висновок, що вивчення міжнародного досвіду дає можливість аналізувати та вдосконалюва ти національне законодавство. Проте не варто допускати сліпої екстраполяції міжнародних приписів без урахування ментальних та історичних особливостей становлення та розвитку суспільства тієї чи іншої держави. В Україні нині сформовано досить широку систему антикорупційних інституцій, ключове місце серед яких займає Національне агентство з питань запобігання корупції. Однак результати дієвості цього органу державної влади є неоднозначними, а отже, потребують перегляду повноважень та обмеження незаконного втручання у його діяльність із боку виконавчої та судової влади

Статья посвящена административно-правовой характеристике организационно-правовых аспектов создание специальных антикоррупционных институтов: сравнительно-правовое исследование. Авторы отмечают, что аккумуляция усилий разных государств для противодействия коррупции происходит путем подписания многих посторонних международных договоров. Одним из способов противодействия коррупции в мировой практике является создание специальных антикоррупционных институтов, деятельность которых направлена ​​как на активные контрмеры, так и на профилактику коррупции и любых ее проявлений. Эта мысль закреплена в ст. 36 Конвенции Организации Объединенных Наций и ст. 20 Уголовной конвенции о борьбе с коррупцией. Выбирая конкретную модель организации антикоррупционных органов, отечественный законодатель решил создать разветвленную систему отдельных органов государственной власти, разграничив их полномочия. Центральное место в системе специализированных антикоррупционных органов в Украине занимает Национальное агентство по предотвращению коррупции. Оно было создано как многоцелевой орган государственной власти для внедрения интегрированного подхода и сосредоточения всех основных функций противодействия коррупции в рамках одной учреждения. Анализ международного опыта свидетельствует о том, что существует ряд стран, имеющих большой опыт функционирования государственных специализированных органов, осуществляющих противодействие коррупции. К таким государствам можно отнести Республику Корея, Сингапур, Индию, Францию, Болгарию и т.д. Сделано вывод, что изучение международного опыта позволяет анализировать и совершенствовать национальное законодательство. Однако не следует допускать слепой экстраполяции международных предписаний без учета ментальных и исторических особенностей становления и развития общества того или иного государства. В Украине сформирована достаточно широкая система антикоррупционных институций, ключевое место среди которых занимает Национальное агентство по предотвращению коррупции. Однако результаты действенности этого органа государственной власти неоднозначны, а следовательно, требуют пересмотра полномочий и ограничения незаконного вмешательства в его деятельность со стороны исполнительной и судебной власти

The article is devoted to the administrative and legal characteristics of organizational and legal aspects of the creation of special anti-corruption institutions: a comparative legal study. The authors note that the accumulation of efforts of various states to combat corruption occurs through the signing of multilateral international agreements. One of the ways to combat corruption in world practice is to create special anti-corruption institutions, whose activities are aimed at both active countermeasures and the prevention of corruption and any of its manifestations. This idea, enshrined in Art. 36 of the United Nations Convention and Art. 20 of the Criminal Law Convention on Corruption. Choosing a specific model of organization of anti-corruption bodies, the domestic legislator decided to create an extensive system of individual public authorities, delimiting their powers. The National Agency for the Prevention of Corruption occupies a central place in the system of specialized anti-corruption bodies in Ukraine. The National Agency for the Prevention of Corruption in Ukraine was established as a multi-purpose public authority to implement an integrated approach and concentrate all the main anti-corruption functions within a single institution. An analysis of international experience shows that there are a number of countries that have extensive experience in the operation of state specialized anti-corruption bodies. Such states include the Republic of Korea, Singapore, India and others. It is concluded that the study of international experience provides an opportunity to analyze and improve national legislation. In addition, blind extrapolation of international regulations should not be allowed, without taking into account the mental and historical features of the formation and development of society of a state. Ukraine now has a fairly broad system of anti-corruption institutions, a key one being the National Agency for the Prevention of Corruption. However, the results of the effectiveness of this public authority are ambiguous and therefore require a review of the powers and limitation of illegal interference in its activities by the executive and the judiciary.