Laser Diffraction on Particles of a Damaged Surface Layer of Piezoceramics

Abstract

Досліджено явище дифракції лазерного випромінювання на частках порушеного поверхневого шару п’єзокераміки, що нанесені на плоско паралельну скляну пластину. У прямому і відбитому світлі чітко спостерігається дифракційна картина, що представляє собою чергування світлих і темних концентричних кілець, що відповідає умовам максимумів і мінімумів дифракції. У центрі дифракційної картини є яскрава пляма. Було встановлено залежність радіусу дифракційних кілець від товщини скляної пластини. Кути дифракції при заданому значенні порядку максимуму для скляних пластини різної товщини були однаковими. Частки порушеного поверхневого шару п’єзокераміки, що розсіюють світло, мають різні характерні розміри. Дослідження часток за допомогою оптичної мікроскопії показало, що їх розміри знаходяться в межах ~ (1 ÷ 3) мкм. Форма зерен переважно близька до сферичної. Для аналізу дифракційної картини застосовувалося наближення Фраунгофера. Проведено аналіз розподілу інтенсивності світла дифракційної картини залежно від кута дифракції. Змодельована повна розсіяна інтенсивність як функція кута для часток діаметром 1.7 мкм та 3.0 мкм. Кути дифракції стають меншими зі збільшенням розміру часток. Побудовано розподіл світлового потоку у дифракційній картині. Цей розподіл показує, що більшість інтенсивності розсіювання зосереджена поблизу центру дифракційної картини, куди потрапляє переважна частина лазерного випромінювання. Зі збільшенням кута дифракції відносна інтенсивність максимумів описується закономірністю 1 : 0.71 : 0.25 : 0.13. Здійснено оцінку розмірів часток порушеного поверхневого шару п’єзокераміки за допомогою методу лазерної дифракції. Середній діаметр часток поверхневого порушеного шару п’єзокераміки становить величину 1.7 мкм. Можна стверджувати, що частки таких розмірів дають основний внесок у створення дифракційної картини, отриманої нами за даних експериментальних умов.

The phenomenon of diffraction of laser radiation by particles of a damaged surface layer of a piezoceramic deposited on a plane-parallel glass plate was studied. A diffraction pattern is clearly observed in reflected and transmitted light, which is an alternation of light and dark concentric rings. These rings correspond to the conditions of diffraction maxima and minima. A bright spot is observed in the center of the diffraction pattern. The dependence of the radius of diffraction rings on the thickness of the glass plate was established. The diffraction angles at a given value of the order of maximum for different thicknesses of the glass plate were the same. The particles of the damaged surface layer of the piezoceramic, which scatter light, have different characteristic sizes. The study of particles using optical microscopy showed that their sizes are in the range of ~ (1 ÷ 3) µm. The shape of the grains is predominantly close to spherical. The Fraunhofer approximation was used to analyze the diffraction pattern. The distribution of the light intensity of the diffraction pattern depending on the diffraction angle has been analyzed. The simulation of the total scattered intensity as a function of the angle for particles with a diameter of 1.7 µm and 3.0 µm has been performed. The diffraction angles become smaller as the particle size increases. The distribution of the light flux in the diffraction pattern is constructed. This graph shows that most of the scattering intensity is concentrated near the center of the diffraction pattern, where the vast majority of the laser radiation falls. As the diffraction angle increases, the relative intensity of the maxima obeys the regularity 1 : 0.71 : 0.25 : 0.13. The size of the particles of the damaged surface layer of the piezoceramic was estimated using the laser diffraction method. The average particle diameter of the surface damaged layer of the piezoceramic is 1.7 µm. It can be argued that particles of such sizes make the main contribution to the creation of the diffraction pattern obtained by us under these experimental conditions.