Науково-методичні засади формування механізму антикризового менеджменту банку

Abstract

Дисертаційна робота присвячена розв’язанню наукової проблеми, що полягає в удосконаленні теоретичних засад, науково-методичних підходів та практичного інструментарію формування механізму антикризового менеджменту банку. У роботі здійснено ґрунтовний аналіз концепту банківських криз з використання трендового (інструментарій Google Trends), компаративного (інструментарій Google Books Ngram Viewer) та бібліометричного (інструментарій VOSviewer) аналізу. На цій основі встановлено, що фундаментальні поняття, пов’язані з банківськими кризами, включають макроекономічні («фінансова криза», «глобальна фінансова криза», «фінансові ринки» та «фінансова стабільність») та мікроекономічні (банківські ризики, ліквідність, корпоративне управління та ризик-менеджмент) аспекти. Отримані дані визначають необхідність дослідження банківських криз у широкому контексті як невіддільну ознаку функціонування фінансових ринків, і у прикладному аспекті – як результат неефективності функціонування банка як посередника, що має суб’єктивні та об’єктивні причини та вимагає комплексу антикризових заходів. За результатами часового та трендового аналізу встановлено, що інтерес до дослідження банківських криз не є постійним, та значно зростає під час турбулентних періодів та кризових явищ на фінансових та банківських ринках, таких як світова фінансова криза 2008 року, політичні кризи у 2013 році та пандемія у 2020 році. Отримані дані визначають необхідність дослідження банківських криз у взаємозв’язку та взаємовпливі з факторами їх виникнення, умовами розгортання та протікання у відповідному часовому проміжку. Це дозволить: ідентифікувати фактори, які сприяли або запобігали виникненню криз для побудови більш стійких банківських систем у майбутньому; систематизувати реакції банків та регуляторів на кризові ситуації та оцінити їх ефективність для вдосконалення стратегій та політик управління кризовими ситуаціями, адаптованих до загроз, які зазнають банки в різні етапи криз. За результатами просторового бібліометричного та трендового аналізу з’ясовано, що дослідницький інтерес до банківських криз сконцентровано в економічно розвинених регіонах з подальшим поширенням на менш економічно розвинені країни та регіони. США є центром досліджень з питань банківських криз, а дослідники мають розгалужені наукові зв’язки з країнами Південної Америки, Північної Америки, Європи та Карибського басейну. Наявна потужна наукова колаборація дослідників з країн Західної та Східної Європи, що мають спільні характеристики в економіці та історичних зв’язках, науковців з країн Південно-Східної Азії та Перської затоки з розвинутими фінансовими секторами. Наявні значні географічно різноманітні наукові колаборації, що об’єднують країни Європи, Південно-Західної Азії, Перської затоки, Південно-Східної Азії, Північної Африки, Східної Азії, Близького Сходу та Західної Африки. Більшість цих країн схильні до геополітичних ризиків і мають схожу структуру економіки. Урахування просторового контексту дозволяє визначити специфічні особливості, фактори, що впливають на виникнення банківських криз та масштаби їх наслідків, а також підходи до реагування на кризи в різних країнах як основи для виявлення кращих практик та застосування при розробленні механізмів антикризового менеджменту банку (далі АМБ). Обґрунтовано, що для формалізації об’єктного поля АМБ доцільно базуватись на концепції бізнес-моделі банку з поділом на операційну та фінансову складові. Це дозволить сформувати цілісні практичні механізми та антикризовий інструментарій за допомогою цільових індикаторів, адаптованих до профілю ризиків бізнес-моделі, всебічного аналізу сценаріїв з урахуванням вразливості банку до кризових факторів фінансового та операційного характеру та ефективного підходу до забезпечення транспарентності. Визначено, що кризи виникають як результат взаємодії екзогенних факторів та тригерів із вразливими компонентами бізнес-моделі, що можна розділити на первинні, зумовлені ефективністю та адаптивністю стратегічного менеджменту, стратегічним ризиком, що є головною причиною нестійкості, та вторинні, які випливають з перших (параметри операційної та фінансової бізнес-моделі). Фінансові вразливості бізнес-моделі банку виникають через неефективне формування та розподіл ресурсів, що відображається на його фінансових показниках. Ці характеристики індивідуальних бізнес-моделей сприяють взаємозв’язку та вразливості банківської системи, роблячи її чутливою до системних ризиків. Операційні вразливості виникають через залежність банків від критичних ресурсів, постачальників та контрагентів, високий рівень взаємопов’язаності та складності операцій та послуг, що спричиняють передачу та посилення шоків. Це призводить до зниження операційної стійкості банків, зростання операційних ризиків та накопичення кризового потенціалу. Екзогенні фактори та тригерні події запропоновано структурувати за ієрархічними рівнями (мега- (глобальний), макро- (національний), мезорівень (регіональний)), сутнісними характеристиками (катастрофічні, політико інституційні, економічні, фінансові, соціальні, цифрові), характером впливу (екстремальний, непрямий, прямий). Визначено, що банківські кризи в Україні були результатом поєднання екзогенних факторів та тригерних подій та внутрішніх вразливостей бізнес моделей банків. Екзогенні фактори включали: фактори прямої дії (неефективність банківського регулювання та нагляду для криз 2008 та 2014 років); непрямої дії макрорівня (економічна та політична нестабільність); непрямої дії мегарівня (геополітичні ризики, зовнішні шоки для кризи 2008 року); екстремальної дії (анексія АР Криму та конфлікт на сході України для кризи 2014 року; пандемія COVID-19 у 2020 році; повномасштабна війна росії з Україною, починаючи з лютого 2022 року). Ендогенними факторами, що спричинили внутрішні вразливості банків до криз, виступали неефективна система стратегічного менеджменту та невідповідна практика управління ризиками, що призводили до відсутності контрольованості, транспарентності та підзвітності, сприяючи формуванню параметрів бізнес-моделі, схильної до криз (недостатня капіталізація, високий рівень кредитного ризику низька якість активів, дефіцит ліквідності). Банківські кризи в Україні призводили до негативного впливу на мікро та макрорівень банківської системи та економіки, вимагали запровадження внутрішньобанківських та державних антикризових заходів, зокрема підтримки ліквідності, рекапіталізації державних банків та націоналізації системно важливих банків, спричиняли падіння рівня суспільної довіри. За результатами дослідження теоретико-методологічного підґрунтя АМБ визначено, що АМБ є постійною специфічною формою банківського менеджменту, виступаючи як його підсистема, що передбачає діагностику та виявлення симптомів, які передують кризі, розробку та впровадження ефективних стратегій для запобігання їх розвитку, а також швидке реагування для зменшення негативних наслідків у випадку виникнення кризових явищ. Механізм АМБ запропоновано трактувати як організовану, упорядковану певним чином сукупність компонентів (підсистем) та взаємозв’язків між ними, що постійно взаємодіють між собою на основі загальних та специфічних принципів для досягнення поставлених цілей подолання кризових ситуацій та інформування про ці процеси ключових стейкхолдерів: Визначено, що за компонентним складом механізм АМБ являє собою ієрархічну сукупність цілей (таргетів АМБ та критеріїв їх досягнення) та субмеханізмів як похідних від функцій менеджменту (планування, регулювання, аналіз, координація, організація та контроль), а також способів їх взаємодії, ескалації, активації та деактивації, щоб гарантувати, що перехід від одного режиму АМБ до іншого відповідає фазі розгортання кризи. Системно-процесна модель механізму АМБ об’єднує в єдину систему процеси стратегічного менеджменту та процеси діагностики, попередження, подолання кризи та застосування відповідних методів управління та базується на фазах розгортання кризи в банку. Це дозволяє диференціювати відповідні режими АМБ та операціоналізувати інструменти для їх реалізації. Кожен з режимів АМБ має передбачати наявність механізмів ескалації, активації та деактивації, щоб гарантувати, що перехід від одного етапу АМБ до іншого відповідає фазі розгортання кризи в банку. Індикатори повинні давати точну картину поточного та перспективного операційного та фінансового стану банку, характеризуючи при цьому ризики, що виникають, та дозволяючи швидко реагувати на кризи (фази стресу), а також активувати відповідні режими АМБ та використати інструменти. Її застосування дозволить підвищити ефективність антикризових управлінських рішень та забезпечити стійкість банку у короткостроковій та довгостроковій перспективі. У роботі визначено, що стратегічний менеджмент формує основу для формування стійкої бізнес-моделі як основи запобігання кризам. Для превенції криз система стратегічного менеджменту має забезпечувати адекватність стратегічного процесу, відповідність стратегії та бізнес-моделі параметрам операційного та ендогенного середовища (наявним ресурсам та здатності менеджменту їх ефективно використовувати) та адаптивність. Це дозволить запобігти генеруванню стратегічних факторів нестійкості, що призводять до зростання стратегічного ризику, та, як наслідок – до нестійкості бізнес-моделі банку до кризових факторів та шоків. У роботі розвинуто концептуальні засади стратегічного менеджменту в контексті превенції банківських криз на основі алгоритму трансформації бізнес-моделі, який враховує та інтегрує ендогенні стратегічно обумовлені та екзогенні фактори, створюючи цим внутрішні умови для адаптивності та вдосконалення стратегій, що дозволяє відповідати вимогам мінливого операційного середовища. У роботі доведено, що для забезпечення операційної стійкості банку необхідною умовою є безперервність діяльності як здатність банку виконувати притаманні йому функції скоординованим, безперебійним та ефективним способом, незалежно від впливу екзогенних та ендогенних загроз та шоків. Планування безперервності діяльності спрямоване на забезпечення стійкості бізнес-процесів, інфраструктури, технологій та персоналу в умовах кризових ситуацій, надзвичайних подій або природних катастроф банку на основі розробки та реалізації системи заходів уникнення / мінімізації негативних наслідків порушення безперервності діяльності (втрати доходу, репутації, невиконання регуляторних вимог, порушень в обслуговуванні клієнтів тощо). Модель розроблення планів забезпечення безперервності діяльності (далі – ВСР) пропонуємо розглядати як організовану, упорядковану певним чином сукупність об’єктної та суб’єктної складових, що взаємодіють за допомогою відповідного механізму та інструментарію для ідентифікації наявних та потенційних загроз безперебійності діяльності; визначення об’єктів, що є критично важливими для безперебійного функціонування; сценарного аналізу можливого впливу загроз та ризиків на банк, клієнтів та ключових стейкхолдерів; розроблення планів відновлення діяльності відповідно до результатів сценарного аналізу; періодичного тестування та оцінювання ефективності планів та процедур дій у разі кризових ситуацій, внесення змін та оновлення планів, за потреби. Результатом його функціонування є формування політик, дій та процесів, необхідних для запобігання, підготовки до реагування, реагування та відновлення після наслідків реалізації загроз безперервності діяльності для забезпечення операційної стійкості та обмеження фінансових та нефінансових втрат. Його запровадження в діяльність банків України дозволяє зменшити рівень негативного впливу загроз, спричинених військовими діями, та підвищить їх адаптованість до поточних умов функціонування. У роботі удосконалено методичне забезпечення формалізації фінансових бізнес-моделей банків України в забезпеченні антикризової стійкості. Розроблений підхід передбачає поєднання кластерного аналізу (ієрархічна кластеризація, метод k-середніх) та експертних методів. Для його апробації сформовано вибірку з 54 банків України, що включає банки, які протягом 2009-2022 років залишалися фінансово стійкими, а також банки, які втратили свою платоспроможність та були ліквідовані (приєднані до інших банків) протягом цього періоду. За допомогою інструментарію кластерного аналізу було визначено ключові бізнес-моделі (описані чотирма критеріями), що характеризували діяльність досліджуваних банків станом на кожен рік дослідження протягом 2009-2022 років. Результати засвідчили, що протягом останніх чотирнадцяти років діяльність досліджуваних 54 банків характеризувалася у межах 21 бізнес-моделі. Визначено, що трансформація бізнес-моделей відбувалась відповідно до трендів банківського ринку. Водночас не було зафіксовано однозначних закономірностей щодо вибору бізнес-моделей здійснення діяльності банками, надалі визнаними неплатоспроможними. Отримані за результатами його застосування аналітичні дані формують підґрунтя для оцінювання особливостей індивідуальної трансформації бізнес моделей банків порівняно з загальноринковими тенденціями, її причини та вплив на стійкість до криз. У роботі досліджено та удосконалено методичний інструментарій ідентифікації ендогенних детермінант стійкості фінансової бізнес-моделі банків. Він полягає у комплексному та багатоетапному аналізі з використанням каузального моделювання (тест Ґрейнджера) та панельного регресійного моделювання (метод найменших квадратів з випадковими ефектами). Для визначення безпосередніх та опосередкованих (трансмісійних) ефектів моделювання було проведено у два етапи: на першому етапі ідентифіковано ключові ендогенні детермінанти стійкості фінансової бізнес моделі банків та визначено силу та напрям їх впливу; на другому етапі ідентифіковано детермінанти другого порядку (фактори, що обумовлюють ключові детермінанти) та визначено трансмісійні ефекти впливу на фінансову стійкість банків. Результати тесту Ґрейнджера та панельного регресійного моделювання за сформованою вибіркою банків України дозволили визначити, що ендогенними детермінантами стійкості фінансової бізнес-моделі банків першого порядку є адекватність капіталу, частка кредитування юридичних осіб (прямий вплив); доларизація пасивів, залежність від роздрібного фінансування (обернений вплив). Детермінантами другого порядку, які мають трансмісійний стимулювальний ефект, є буфер ліквідності, рентабельність активів, кредитна концентрація, доларизація активів, непроцентні доходи, залежність від оптового фінансування. Адекватність капіталу та частка кредитів, виданих юридичним особам, мають не лише прямий позитивний вплив на стійкість фінансової бізнес-моделі, а й генерують додаткові трансмісійні ефекти, забезпечуючи покращення значень інших показників. Інгібіторами, які мають негативний трансмісійний вплив на рівень стійкості фінансової бізнес-моделі банків, є доларизація балансу, залежність від оптового та роздрібного фінансування, залежність від непроцентних доходів, частка кредитів, виданих юридичним особам, буфер ліквідності, частку недіючих кредитів. Виявлено, що в певних випадках такі показники, як залежність від непроцентних доходів, частка кредитів, виданих юридичним особам, буфер ліквідності, залежність від оптового фінансування, мають трансмісійні стимулювальні та інгібіторні впливи. Отримані результати доводять, що механізм АМБ має бути комплексним та забезпечувати одночасний контроль за системою показників стійкості фінансової бізнес-моделі з урахуванням їх взаємних впливів та зв’язків, що дозволить проактивно реагувати на потенційні загрози, спрямовуючи управлінські рішення на підвищення стійкості до криз, адаптовані до ризик профілю фінансової бізнес-моделі.

The dissertation work is dedicated to solving the scientific problem, which consists of improving the theoretical foundations, scientific and methodological approaches, and practical tools for forming the bank's anti-crisis management mechanism. In the work, a thorough analysis of the concept of banking crises was carried out using trend (Google Trends tool), comparative (Google Books Ngram Viewer tool), and bibliometric (VOSviewer tool) analysis. On this basis, it is established that the fundamental concepts related to banking crises include macroeconomic («financial crisis», «global financial crisis», «financial markets», and «financial stability») and microeconomic (banking risks, liquidity, corporate governance, and risk management) aspects. The obtained data determine the need to study banking crises in a broad context as an inseparable feature of the functioning of financial markets and in an applied aspect – because of the ineffective functioning of the bank as an intermediary, which has subjective and objective reasons which requires a complex of anti-crisis measures. According to the results of time and trend analysis, it was established that the interest in the study of banking crises is not constant and increases significantly during turbulent periods and crisis phenomena in the financial and banking markets, such as the global financial crisis of 2008, political crises in 2013 and the pandemic in 2020. The data obtained determines the need to study banking crises in the relationship and interaction with the factors of their occurrence, the conditions of deployment, and flow in the appropriate time interval. This will allow the identification of factors that contributed to or prevented the emergence of crises in order to build more sustainable banking systems in the future to systematize the reactions of banks and regulators to crises and evaluate their effectiveness in order to improve crisis management strategies and policies, adapted to the threats faced by banks in different stages of crises. Based on the results of spatial bibliometric and trend analysis, it was found that research interest in banking crises is concentrated in economically developed regions with further spread to less economically developed countries and regions. The USA is the center of research on banking crises, and researchers have extensive scientific links with countries in South America, North America, Europe, and the Caribbean. There is a solid scientific collaboration between researchers from Western and Eastern European countries, with common economic characteristics and historical connections, and scientists from Southeast Asian countries and the Persian Gulf with developed financial sectors. Significant, geographically diverse scientific collaborations involve countries in Europe, Southwest Asia, the Persian Gulf, Southeast Asia, North Africa, East Asia, the Middle East, and West Africa. Most of these countries are exposed to geopolitical risks and have a similar economic structure. Considering the spatial context makes it possible to determine specific features and factors affecting the occurrence of banking crises and the scale of their consequences, as well as approaches to responding to crises in different countries as a basis for identifying best practices and applying them in the development of АBM mechanisms. Formalizing the АBM object field is based on a bank's business model with a division into operational and financial components. This will make it possible to form integrated practical mechanisms and anti-crisis tools with the help of target indicators adapted to the risk profile of the business model, a comprehensive analysis of scenarios considering the vulnerability of the bank to crisis factors. It was determined that crises arise because of the interaction of exogenous factors and triggers with vulnerable components of the business model, which can be divided into primary, caused by the efficiency and adaptability of strategic management, which is the leading cause of instability, and secondary, which result from the first (parameters operational and financial business model). Financial vulnerabilities in the bank's business model arise due to inefficient formation and distribution of resources, which is reflected in its financial indicators. These characteristics of individual business models contribute to the interconnectedness and vulnerability of the banking system, making it susceptible to systemic risks. Operational vulnerabilities arise from banks' dependence on critical resources, suppliers, and counterparties and the high level of interconnectedness and complexity of operations and services, causing the transmission and amplification of shocks. This leads to a decrease in the operational stability of banks, an increase in operational risks, and the accumulation of crisis potential. Exogenous factors and trigger events are proposed to be structured according to hierarchical levels (mega- (global), macro- (national), mesolevel (regional)), essential characteristics (catastrophic, political-institutional, economic, financial, social, digital), nature of influence (extreme, indirect, direct). It was determined that the banking crises in Ukraine resulted from a combination of exogenous factors and trigger events and internal vulnerabilities of banks' business models. Exogenous factors included direct action factors (the ineffectiveness of banking regulation and supervision for the crises of 2008 and 2014); indirect effects of the macro level (economic and political instability); indirect mega-level action (geopolitical risks, external shocks for the 2008 crisis); extreme action (annexation of Crimea and the conflict in eastern Ukraine for the 2014 crisis; the COVID-19 pandemic in 2020; Russia's full-scale war with Ukraine starting in February 2022). The endogenous factors that caused the internal vulnerability of banks to crises were an inefficient system of strategic management and inappropriate risk management practices, which led to a lack of control, transparency, and accountability, contributing to the formation of parameters of a business model prone to crises (insufficient capitalization, high level of credit risk low quality of assets, lack of liquidity). According to the results of the study of the theoretical and methodological basis of АBM, it was determined that it is a permanent specific form of bank management, acting as its subsystem, which provides for the diagnosis and detection of symptoms that precede a crisis, the development and implementation of effective strategies to prevent their development, as well as quick response for reduction of negative consequences in case of crisis phenomena. The АBM mechanism is proposed to be interpreted as an organized, ordered set of components (subsystems) and relationships between them, which constantly interact with each other based on general and specific principles to achieve the set goals of overcoming crises and informing key stakeholders about these processes: It was determined that, according to its component composition, the АBM mechanism represents a hierarchical set of goals (АBM targets and criteria for their achievement) and sub-mechanisms derived from management functions (planning, regulation, analysis, coordination, organization, and control), as well as ways of their interaction, escalation, activation, and deactivation to ensure that the transition from one АBM mode to another corresponds to the unfolding phase of the crisis. The system-process model of the АBM mechanism combines into a single system the processes of strategic management and the processes of diagnosis, prevention, overcoming the crisis, and the application of appropriate management methods and is based on the phases of the unfolding of the crisis in the bank. This makes it possible to differentiate the relevant modes of АBM and to operationalize the tools for their implementation. Each АBM regime should provide escalation, activation, and deactivation mechanisms to ensure that the transition from one stage of the АBM to another corresponds to the bank's unfolding crisis phase. Indicators should provide an accurate picture of the bank's current and prospective operational and financial condition while characterizing emerging risks, allowing quick response to crises (phases of stress), and activating appropriate АBM regimes and use of tools. Its application will increase the effectiveness of anti-crisis management solutions and ensure the bank's short- and long-term stability. The work determined that strategic management forms the basis for forming a sustainable business model for crisis prevention. To prevent crises, the strategic management system must ensure the adequacy of the strategic process, compliance of the strategy and business model with the parameters of the operational and endogenous environment (available resources and management's ability to use them effectively), and adaptability. This will prevent the generation of strategic factors of instability, which leads to an increase in strategic risk and, as a result, to the instability of the bank's business model, crisis factors, and shocks. The work develops the conceptual principles of strategic management in the context of banking crisis prevention based on the business model transformation algorithm, which considers and integrates endogenous strategically determined and exogenous factors, thereby creating internal conditions for adaptability and improvement of strategies, which allows meeting the requirements of a changing operating environment. Business continuity is necessary to ensure the bank's operational stability as it can perform its inherent functions in a coordinated, uninterrupted, and efficient manner, regardless of the influence of exogenous and endogenous threats and shocks. Business continuity planning is aimed at ensuring the stability of business processes, infrastructure, technologies, and personnel in the conditions of crises, extraordinary events, or natural disasters of the bank based on the development and implementation of a system of measures to avoid/minimize the negative consequences of business continuity violations (loss of income, reputation, failure to comply with regulatory requirements, violations in customer service, etc.). We propose to consider the BCP development model as an organized, ordered set of object and subject components that interact with the help of an appropriate mechanism and tools that allow: identify existing and potential threats to business continuity; identify objects that are critically important for uninterrupted functioning; to identify of the possible impact of threats and risks on the bank, clients and key stakeholders; to develop of activity recovery plans following the results of the scenario analysis; to periodic test and evaluate of the effectiveness of plans and procedures for action in case of crises, making changes and updating plans, if necessary. Its functioning results in the formation of policies, actions, and processes necessary to prevent, prepare for response, respond, and recover from the consequences of business continuity threats. Its implementation in the activity of Ukrainian banks allows for reducing the negative impact of threats caused by military actions. It will increase their adaptability to the current conditions. The work improved methodical support for the formalization of financial business models of Ukrainian banks in ensuring anti-crisis stability. The developed approach combines cluster analysis (hierarchical clustering, k means method) and expert methods. For its checking, a sample of 54 Ukrainian banks was formed, including banks that remained financially stable from 2009 to 2022 and banks that lost their solvency and were liquidated (merged with other banks) during this period. With the help of cluster analysis tools, key business models (described by four criteria) that characterized the activity of the studied banks as of each year of the study during 2009-2022 were identified. The results showed that during the last fourteen years, the activity of the 54 studied banks was characterized by 21 business models. It was determined that the transformation of business models took place by the trends of the banking market. At the same time, no unequivocal patterns were recorded regarding the choice of business models for implementing activities by banks that were later recognized as insolvent. Analytical data obtained from its application form the basis for evaluating the features of the individual transformation of banks' business models compared to general market trends, their causes, and their impact on crisis resilience. The methodological toolkit for identifying endogenous determinants of the stability of the financial business model of banks has been researched and improved in the work. It consists of a complex multistage analysis using causal modeling (Granger test) and panel regression modeling (random effects least squares). The modeling was carried out in two stages to determine the direct and indirect (transmission) effects. In the first stage, the key endogenous determinants of the stability of the financial business model of banks were identified, and the strength and direction of their influence was determined. In the second stage, the determinants of the second order (factors determining the key determinants) were identified, and the transmission effects of the impact on the financial stability of banks were determined. The results of the Granger test and panel regression modeling based on the formed sample of Ukrainian banks made it possible to determine that the endogenous determinants of the stability of the financial business model of banks of the first order are capital adequacy, the share of lending to legal entities (direct influence); dollarization of liabilities, dependence on retail financing (inverse effect). Second-order determinants with a transmission-stimulating effect are the liquidity buffer, profitability of assets, credit concentration, dollarization of assets, non-interest income, and dependence on wholesale financing. Capital adequacy and the share of loans issued to legal entities have a direct positive impact on the sustainability of the financial business model and generate additional transmission effects, ensuring the improvement of other indicators. Inhibitors that have a negative transmission effect on the level of stability of the financial business model of banks are dollarization of the balance sheet, dependence on wholesale and retail financing, dependence on non-interest income, the share of loans issued to legal entities, liquidity buffer, and the share of non performing loans. In some instances, such indicators as dependence on non-interest income, the share of loans issued to legal entities, liquidity buffer, and dependence on wholesale financing have transmission stimulating and inhibitory effects. The obtained results prove that the АBM mechanism should be comprehensive and provide simultaneous control over the system of financial business model stability indicators, considering their mutual influences and connections, which will allow proactive response to potential threats, directing management decisions to increase resilience to crises, adapted to the risk profile of the financial business model.