Дезадаптивна мрійливість у студентів зі схильністю до суїцидальної поведінки та суїцидальних думок

Abstract

Актуальність теми. Спрощено ми можемо назвати дезадаптивну мрійливість формою ескапізму, при якій людина витрачає ресурси і час на усамітнення зі своїми мріями, в яких вона – успішна і щаслива, що стає для мрійника своєрідною формою саморегуляції. Найголовнішою проблемою є те, що з часом дезадаптивна мрійливість стає радше дистресом, сприяючи особистісному відстороненню аж до нехтування зобов'язаннями і потребами. Суїцидальність же визначається як деструктивний спосіб виходу із кризи, радикальний ескапізм. Феномен дезадаптивної мрійливості постав як проблема нещодавно завдяки Е. Сомеру та його напрацюванням сумісно з Л. Сомер, Н. Соффер-Дудек, Д. Джопп та іншими науковцями. Гіпотеза нашого дослідження була поставлена так: люди, у яких переважають суїцидальна поведінка та суїцидальних думки, частіше схильні до дезадаптивної мрійливості, ніж люди, для яких суїцидальні поведінка та суїцидальні думки не притаманні. Аналіз досліджень і публікацій. Явищу дезадаптивної мрійливості Е. Сомер дав таке визначення: «широка фантазійна діяльність, яка замінює людську взаємодію та/або заважає академічному, міжособистісному чи професійному функціонуванню».