Index assessment of the condition of periodontal tissues in patients with gastroesophageal reflux disease

Abstract

Значна поширеність захворювань пародонта, схильність їх до прогресування з подальшою втратою зубів, поява у молодому віці, зниження якості життя пацієнтів і значні фінансові затрати обумовлює актуальність даної медичної і соціальної проблеми. Усе більше уваги дослідників і лікарів привертає проблема гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ) у зв’язку з високою поширеністю та різноманіттям її клінічних проявів. Одним з атипових (позастравохідних) синдромів гастроезофагеальної рефлюксної хвороби є стоматологічний. Тому метою роботи стала оцінка стану тканин пародонту у пацієнтів із гастроезофагеальною рефлюксною хворобою. Матеріали та методи. Для проведення дослідження відібрано 65 хворих на ГЕРХ, які знаходились на стаціонарному лікуванні в гастроентерологічному відділенні Тернопільської міської лікарні No 2. Загалом вибірка включала 34 (52,31%) чоловіків й 31 (47,69%) жінку. Для виявлення запальних змін у слизовій оболонці використали папілярно-маргінально-альвеолярний індекс (РМА) та комплексний пародонтальний індекс (КПІ) за П.О. Леусом (1989). Статистичну обробку отриманих при дослідженні даних виконували із використанням ліцензованих пакетів статистичного аналізу Microsoft Excel 2016 та «Statsoft Statistica 12». Результати. В результаті проведеного нами дослідження встановлено, що лише у 18,5% пацієнтів, які хворіють на ГЕРХ, підтверджено клінічно здоровий стан ясен. У 9,2% пацієнтів виявлено ознаки легкого ступеня гінгівіту (показники індексу РМА знаходились в межах 20%). У 33,8% пацієнтів основної групи згідно індексу РМА діагностовано гінгівіт середнього ступеня тяжкості (значення варіювали в межах 25–50%). У 38,5% осіб візуалізовано прояви тяжкого ступеня гінгівіту (значення індексу РМА становили понад 51%). Нами встановлено, що у хворих на ГЕРХ із віком зростають прояви запальних явищ у тканинах пародонта і підвищується ступінь їх тяжкості. Прояви гінгівіту середнього ступеня тяжкості переважали у осіб зрілого віку, тоді як гінгівіту тяжкого ступеня у старечій групі. Згідно даних, отриманих при визначенні індексу КПІ, у 11,2% хворих з ерозивним ураженням стравоходу діагностовано ураження тканин пародонта середнього ступеня тяжкості (значення КПІ становило (2,9±0,1)). У 44,4% пацієнтів з ерозивною формою ГЕРХ візуалізовано ураження тканин пародонта легкого ступеня тяжкості (КПІ=(1,6±0,1)). Усі пацієнти з пародонтитом на фоні ерозивного ГЕРХ були зрілого віку (45–59 рр., згідно ВООЗ). Лише у 44,4% пацієнтів із ерозивною формою ГЕРХ та у 100,0% пацієнтів з неерозивною ГЕРХ запалення тканин пародонту були відсутніми (середнє значення КПІ не перевищувало позначку 1,0). Висновки. На основі вищеописаних досліджень, можна дійти висновку, що запальні процеси у тканинах пародонтального комплексу та слизової оболонки порожнини рота у пацієнтів, які хворіють на гастроезофагеальну рефлюксну хворобу, являються взаємопов’язаними процесами, які обтяжують перебіг один одного.

Introduction. Significant prevalence of periodontal diseases, tendency to progress with the subsequent loss of teeth, onset at a young age, decrease in the quality of life of patients and significant financial costs determine the relevance of this medical and social problem. The problem of gastroesophageal reflux disease (GERD) is increasingly paid attention by researchers and doctors due to the high prevalence and variety of its clinical manifestations. One of the atypical (extraordinary) syndromes of gastroesophageal reflux disease is dental. The purpose of the research was to assess the condition of periodontal tissues in patients with gastroesophageal reflux disease. Materials and methods. For the study, 65 patients with GERD were selected who had been hospitalized at the gastroenterology department of Ternopil City Hospital No. 2. In total, the sample included 34 (52.31%) men and 31 (47.69%) women. To identify inflammatory changes in the gum mucosa, the papillary-marginal-alveolar index (PMA) and the complex periodontal index (CPI) according to P.O. Leus (1989) were used. Statistical processing of the data obtained during the study was done using the licensed Microsoft Excel 2016 and Statsoft Statistica 12 statistical analysis packages. Results. As a result of our study, we found that only 18.5% of patients suffering from GERD had clinically healthy gums. 9.2% of patients showed signs of mild gingivitis (PMA index values were within 20%). According to the RMA index, 33.8% of patients in the main group were diagnosed with moderate gingivitis (values ranged from 25–50%). In 38.5%, manifestations of severe gingivitis were visualized (the PMA index value was more than 51%). We have found that in patients with GERD, the manifestations of inflammatory phenomena in periodontal tissues increase with age and their severity increases. According to the data obtained when determining the CPI index, 11.2% of patients with erosive lesions of the esophagus were diagnosed with moderate periodontal tissue damage (CPI value was (2.9±0.1)). In 44.4% of patients with the erosive form of GERD, mild periodontal tissue damage was visualized (CPI = (1.6 ± 0.1)). All patients with periodontitis secondary to erosive GERD were elderly (45–59 years, according to WHO). Only 44.4% of patients with the erosive form of GERD and 100.0%of patients with non-erosive GERD had no inflammation of periodontal tissue (the average CPI value did not exceed 1.0). Conclusions. Based on the studies described above, we can come to the conclusion that inflammatory processes in the tissues of the periodontal complex and oral mucosa in patients suffering from gastroesophageal reflux disease are interconnected processes that aggravate each other.