Особливості застосування магніту для хірургічного лікування вогнепального уламкового поранення стегна та сідниці. Клінічний випадок

Abstract

Вступ. До початку воєнних дій в Україні в повсякденній хірургічній практиці застосування хірургічного магнітного інструментарію для видалення феромагнітних сторонніх тіл було досить обмеженим. Застосування магнітного інструментарію надає перш за все можливості контролю та безпечності нанесення додаткових ушкоджень під час хірургічних операцій. Матеріали та методи. Продемонстровано власне клінічне спостереження та складність випадку застосування хірургічного магніту при видаленні металевого уламка в наслідок вогнепального поранення стегна і сідниці. Результати. Первинну хірургічну обробку відкритої вогнепальної рани стегна та сідниці з наявністю стороннього тіла на рентгенограмі таза в прямій та боковій проекції біля малого вертела стегнової кістки через 5 годин від поранення із застосуванням хірургічного магнітного та класичного хірургічного інструментарію (затискач Billroth) було проведено 50-річному пацієнтові. Малий розмір вхідного отвору рани обмежував можливість маневрувати інструментом в рані. А глибоке занурення уламкав м’які тканини сідниці унеможливлювало візуалізацію та його пальпацію. Значним ризиком ушкодження крупних судин та нервів під час маневрування визначено саме розташування уламку, щільність металуіважкість його захоплення та фіксації хірургічним інструментом, внаслідок ковзання та зачеплення уламка за стегнову кістку. Висновки. Ускладних випадках поряд з магнітним інструментарієм можна використовувати класичний хірургічний інструментарій. Доопераційна діагностика стороннього тіла повинна включати рентгенологічне дослідження при неможливості візуалізації та пальпації уламків. Використання хірургічного магнітного інструментарію розширює можливість виконання первинної хірургічної обробки ран, зменшує травматичність операції та терміни стаціонарного лікування і реабілітації.

Introduction. Before the start of hostilities in Ukraine, the use of surgical magnetic instruments for the removal of ferromagnetic foreign bodies in everyday surgical practice was quite limited. The use of magnetic instruments provides, first of all, the possibility of control and safety of inflicting additional injuries during surgical operations. Materials and methods. The actual clinical observation and the complexity of the case of using a surgical magnet during the removal of a metal fragment due to a gunshot wound to the hip and buttock are demonstrated. Results. The primary surgical treatment of an open gunshot wound of the thigh and buttock with the presence of a foreign body on the radiograph of the pelvis in the direct and lateral projection near the lesser trochanter of the femur 5 hours after the injury with the use of surgical magnetic and classical surgical instruments (Billroth clamp) was performed on a 50-year-old patient. The small size of the wound entrance limited the ability to maneuver the instrument in the wound. And the deep immersion of the fragment in the soft tissues of the buttock made visualization and its palpation impossible. A significant risk of damage to large vessels and nerves during maneuvering is determined by the exact location of the fragment, the density of the metal, and the difficulty of its capture and fixation with a surgical instrument, due to the fragment sliding and catching on the femur. Conclusions. In complex cases, classic surgical instruments can be used along with magnetic instruments. Preoperative diagnosis of a foreign body should include X-ray examination if it is impossible to visualize and palpate the fragments. The use of surgical magnetic instruments expands the possibility of performing primary surgical treatment of wounds, reduces the traumatic nature of the operation and the terms of inpatient treatment and rehabilitation.