Аналіз стану тканин пародонту в динаміці під час місцевого лікування пацієнтів з генералізованим пародонтитом

Abstract

Метою дослідження було оцінити зміни спеціальних показників ураження тканин пародонту при місцевому лікуванні у хворих на генералізований пародонтит.

Матеріали та методи. У приватному лікувальному закладі, що спеціалізується на лікуванні пародонту, проліковано 30 пацієнтів (15 чоловіків і 15 жінок, віком 40,23 ± 8,76 року (М = 39,00)) з генералізованим пародонтитом за стандартним протоколом лікування. Протокол включав ультразвукове видалення зубного каменю та інших зубних відкладень, сегментарне підясенне очищення, повітряно-абразивне полірування та надання рекомендацій щодо гігієнічного догляду за ротовою порожниною. Усі пацієнти отримували контроль максимальної глибини пародонтальних кишень, рівня індексів PMA, CPITN і Green–Vermilion (OHI-S) на початку лікування, через 6 місяців і через рік під час спостереження.

Результати. Періодичне спостереження та клінічне обстеження показали часткове відновлення прикріплення крайового періодонту (ясен) у пацієнтів – це спостерігалося зменшенням глибини пародонтальної кишені з 9,60 ± 2,07 (M = 10,00) мм до 7,23 ± 1,40 (M = 7,00) мм через 6 місяців і до 4,98 ± 0,88 (М = 5,00) мм через рік після початку лікування. Зменшення показника становило 4,63 ± 1,43 (М = 4,50) мм. Відновлення самців Amnog відбувалося інтенсивніше, що було статистично значущим. Спочатку рівень індексу РМА становив 66,38±13,71 (М=67,50)%, через півроку – 32,63±7,48 (М=32,50)%. Через рік – 28,90 ± 8,10 (М = 28,00) %. Зменшення індексу РМА становило 37,48 ± 9,05 (М = 37,00) %. Наприкінці періоду спостереження зниження рівня запалення тканин пародонта серед чоловіків становило 1. у 2 рази інтенсивніше, ніж серед жінок, що було статистично значущим. На початку спостереження індекс CPITN становив 5,21 ± 0,95 (М = 5,00) з діапазоном від 3,30 до 6,90. Через півроку – 2,63 ± 0,69 (М = 2,40), через рік – 2,63 ± 0,71 (М = 2,55). Зниження індексу CPITN становило 2,59 ± 0,48 (М = 2,50), статевої різниці не виявлено. На початку спостереження рівень OHI-S становив 4,40 ± 0,54 (М = 4,45), а діапазон – від 3,00 до 5,60. Через півроку – 1,80 ± 0,40 (М = 1,80), через рік – 1,79 ± 0,41 (М = 1,80). Зниження індексу становило 2,62 ± 0,48 (М = 2,45), відмінностей серед пацієнтів різної статі не виявлено. через рік – 2,63 ± 0,71 (М = 2,55). Зниження індексу CPITN становило 2,59 ± 0,48 (М = 2,50), статевої різниці не виявлено. На початку спостереження рівень OHI-S становив 4,40 ± 0,54 (М = 4,45), а діапазон – від 3,00 до 5,60. Через півроку – 1,80 ± 0,40 (М = 1,80), через рік – 1,79 ± 0,41 (М = 1,80). Зниження індексу становило 2,62 ± 0,48 (М = 2,45), відмінностей серед пацієнтів різної статі не виявлено. через рік – 2,63 ± 0,71 (М = 2,55). Зниження індексу CPITN становило 2,59 ± 0,48 (М = 2,50), статевої різниці не виявлено. На початку спостереження рівень OHI-S становив 4,40 ± 0,54 (М = 4,45), а діапазон – від 3,00 до 5,60. Через півроку – 1,80 ± 0,40 (М = 1,80), через рік – 1,79 ± 0,41 (М = 1,80). Зниження індексу становило 2,62 ± 0,48 (М = 2,45), відмінностей серед пацієнтів різної статі не виявлено.

Висновки. Отримані дані свідчать про неоднакову ефективність місцевого лікування генералізованого пародонтиту, що включає вплив на місцеві фактори розвитку захворювання. Отримані результати свідчать про швидше відновлення прикріплення маргінального пародонту та зниження інтенсивності запалення у пацієнтів чоловічої статі та ймовірну наявність вищих фізіологічних резервів відновлення тканин пародонту.

The objectives of the study was to evaluate the changes in the special indicators of periodontal tissue damage during the local treatment among patients with generalized periodontitis.

Materials and methods. At private medical institution specialized in periodontal treatment, 30 patients (15 men and 15 women, aged 40.23 ± 8.76 years (M = 39.00)) with generalized periodontitis were treated according to the standard treatment protocol. Protocol included ultrasonic removal of tartar and other dental sediments, segmental subgingival scaling, air-abrasive polishing and giving recommendations on hygienic care of the oral cavity. All patients obtained the control of the maximum depth of periodontal pockets, the level of the indices of PMA, CPITN and Green–Vermilion (OHI-S) on at the start of treatment, after 6 months and one year later during follow-up.

Results. Periodical observation and clinical examination showed a partial restoration of the marginal periodontium (gingival) attachment among patients – that was observed by periodontal pocket depth decrease from 9.60 ± 2.07 (M = 10.00) mm to 7.23 ± 1.40 (M = 7.00) mm after 6 months, and to 4.98 ± 0, 88 (M = 5.00) mm a year after the start of treatment. The reduction of the indicator was 4.63 ± 1.43 (M = 4.50) mm. Amnog males recovery took place more intensively which was statistically significant. Initially, PMA index level was 66.38 ± 13.71 (M = 67.50)%, six months later – 32.63 ± 7.48 (M = 32.50)%. A year later – 28.90 ± 8.10 (M = 28.00)%. The reduction of the PMA index was 37.48 ± 9.05 (M = 37.00)%. At the end of the observation period, the reduction in the level of periodontal tissue inflammation among males was 1.2 times more intense than among females which was statistically significant to. At the beginning of observation, the CPITN index was 5.21 ± 0.95 (M = 5.00) with a range of 3.30 to 6.90. After six months – 2.63 ± 0.69 (M = 2.40), after a year – 2.63 ± 0.71 (M = 2.55). Reduction of the CPITN index was 2.59 ± 0.48 (M = 2.50), no gender difference was found. At the beginning of the observation, the OHI-S level was 4.40 ± 0.54 (M = 4.45) and the range was from 3.00 to 5.60. Six months later – 1.80 ± 0.40 (M = 1.80), one year later – 1.79 ± 0.41 (M = 1.80). The index reduction was 2.62 ± 0.48 (M = 2.45), no differences were found among patients of different sexes.

Conclusions. The obtained data indicate uneven effectiveness of local treatment of generalized periodontitis, which includes influence on local factors of disease development. The results suggest a faster recovery of the attachment of the marginal periodontium and a decrease in the intensity of inflammation among male patients and the probable presence of higher physiological reserves of periodontal tissue repair.